среда, 15 октября 2014 г.

Назва Україна у стародавніх географів


Розбиваючи російсько-радянські міфи та фальсіфіцації: Україна на стародавніх мапах. Про це ми дізнаємося у Сергія Шелухина, який надрукував маленьку книжку 1921 року в Австрії, Відень. Читаємо: "Стародавні географи раніше, ніж инші чужі книжники, починають вживати на картах, замісць книжних, народні назви міст, річок, країв і т.і. До сього їх в великій мірі спонукали практичні потреби. В давні часи купці, діпльомати, посланці і инші подорожували на конях і мусіли роспитувати шляху у місцевого населення. Як французький купець Мотіель, так і посланець австрійського імператора Еріх Лясота, що їздив в 1594 році до Запоріжців утворювати з ними договір, однаково мусіли питатися шляху по назвах на мовімісцевого населення.


Географи, картами яких вони користувалися, мусіли задовольнити й такі потреби, і на стародавніх географічних картах книжні назвивсе більше й більше замінялися місцевими простонародними. Тому і книжна назва України Русью, Росією, Роксоланією, Сарматією і т. д. помалу замінилася й на картах народною назвою «Україна». Чужинці, вимовляючи це слово по-своєму, писали його ріжно: Ucrania (Укранія — по латині, Україна), Ukraina, Uckraina, Uckraina (Україна), Ukrainе (по французські Укрен — Україна), і т. д. Так Німці й досі Росію пишуть і звуть «Russland» (Руслянд).

Я маю матеріял майже з 50 стародавніх карт, починаючи з 16 і досередини 19 віку (1508-1831 р. ). М.Тишкевич, бувши послом УНР при Ватікані, звідти вивіз фотографичні знімки з 5 карт — 1508, 1529, 1532, 1565 і 1571 років. Шкода, що ті фотографії не мають задовольняючих метричних описів і я мушу через те обмежитися короткими вказівками. Сі карти і багато більш цікавих з Ватіканської бібліотеки є в атласі Кульженка. На жаль, той атлас зоставив я дома на Вкраїні.

  1. Карта Європи, Азії і Африки, зроблена в 1508 році, має заголовок: «Legere est in libro de inventione… Ciculus» і замітку. «Ruysch. Univ. Cogniti orbis tabula. Romae 1508.» На ній Україна (з Галичиною) названа Руссією (Russia), Московія — Московією, а Польща — Польщею.
  2. Карта 1529 р. містить в собі Європу, частину Азії і частину Африки. Має надпис: «… ola Diego RuberoоCosmographo de sumagestad: Anno de: 1529.e…» на сій карті Україну названо Сарматією і по р. Дніпрові поділено на Сарматію Європейську (правобережну) і Азійську (лівобережну). Назви Русі чи Росії зовсім немає. Польщу названо Польщею, а Московія пишеться «Mosczouviі» (Московити). Францію названо її давнім іменем: Галлією (Gallia), а нинішню німецьку Баварію — Францією.
  3. 1. Карта Європи, Азії і Африки 1532 року, з надписом: «Typus cosmographicus universalis», а внизу: «Sim Grynaeus. Novus orbis», «Basileae 1532.» На сій карті нинішня Франція названа її давнім іменем «Gallia» (Галлією), Україна — Сарматією, яку поділено, як на карті 1529 р., а Московію — Московією. Назви Русі чи Россії немає.
  4. Шматок карти Європи, Азії і Африки з надписом: «…utta la terra conoscvita fin…» і далі: «inv. 69.732 Paulo Forlani Veronese fecitї. Ferando Berteli ex 1565. «Тут Україну названо Русью (Russia), Московію — Московією, а Польщу — Польщею.
  5. Шматок карти Європи з надписом: «inv. 69.748. Clausio Duchetto ex l’anno MDLXXI» (1571 р. ). На сій карті надпис «Russiae» (Русь, Росія) покриває нинішні Галичину, Холмщину, Підляшшя і Полісся, з городами: Люблином, Холмом, Перемишлем, Львовом, Коломиєю, а межею між Польщею і Руссю показана річка Висла. На північ показана Северянська Земля (Чернигівщина), а далі «Московське князівство» (Moscovia ducatus).
Величезні скарби для української науки зберігаються в Парижі — в Національній Бібліотеці і в Архивах Міністерств Закордонних Справ та Військового. На жаль, над ними ще майже ніхто з Українців не працював і вони лежать невикористаними. Завдяки енергійній праці молодого ученого І. Борщака, який по моєму проханню при своїй роботі зібрав і для мене деякий матеріял, я маю можливість подати тут не тілько цікаві виписки, а і 2 карти, зроблені мнкю з фотографій, доставлених Борщаком.

В Арх. Фр. Міністерства Зак. Справ зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки).

З сию картою, по давности вжитку географами назви «Україна», конкурує карта Мотіеля. В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин.

В тій же Нац. Біб. зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне, а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією.

В тій же Бібл. є знаменитий глобус Корнеліуса, зроблений в 1660-1670 р. На цім глобусі територія по обидва боки Дніпра має надпис великими літерами «Ukrania» (Україна), включаючи в себе Волинь і Подолію. Московію названо Московією. Сумежжя між Московією і Нагайською Татарією має надпис невеликими літерами: «ocraina» — се окраїна Московської Держави на схід і північ од Слободської України, що нині зветься Харківщиною. З цих надписів видно, що географи ясно уявляли собі ріжницю між словами: Україна і окраїна.

В тій же Бібл. в польськім відділі переховується географічна карта невідомого автора, зроблена в 1646 році. На ній територія по обидва боки р. Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна).

Карта географа Дюваля, видана в Парижі в 1669 р. (Арх. 2075), як сказано в заголовному надпису, се карта «Польського королівства і держав, які од його залежать». В числі сих держав показана Україна, територія якої по обидва боки р. Дніпра має надпис: «ukraine»» (Україна). Польща на ній названа Польщею, а Московія — Московією.

Карта голландського географа Фредеріка де Вітт, видана в Амстердамі між 1665-1680 р. і хорониться в отд. Бібл. «Pologneе», 1613. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ucrainia» (Україна).
В тім же отд. Нац. Бібл. за N 1618 зберігається англійська карта Мордена, датована 1700 р., але-ж складена значно раніше.

В англійськім заголовкові її названо картою «штатів» (держав) Великої Польші, якими названо Польське королівство, Литву, «Україну». На карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» а нижче: «the Zaporovia lands» (Україна і Землі Запоріжські).

Карта війни між «руськими, турками і поляками» з 1736 р., перевидана в Парижі географом Руже в 1769 р. На ній територія по обидва боки р. Дніпра має надпис: «ukraine» (Україна). На карті пороблено надписи про військові події тих часів і під 20 марта 1736 р. написано, що «Мініх командував армією України з 70 тисяч Козаків» (Арх. 2116).

З карт, які переховуються в Парижі, завважимо ще одну, а саме карту, видану Матеєм Севтері в Аухсбурзі за часів війни Московії з Турцією в 1773р. На ній надписано: «Ukraina», а на південь: «Земля запоріжських козаків» і показана Запоріжська Січ. Се за два роки перед зруйнованням Січі, через рік після поділу Польщі і через 9 років по скасуванні гетьманства (Арх. 2122).

***



Велику наукову цінність являють собою географичні карти французького інженера і географа Гільома Левассера де Боплана з описом України. Він 17 років, а саме з 1630 до 1648 року працював по своїй спеціяльности на Україні і був очевидцем того, що описав і про що писав.

Перший раз його твір вийшов в Руані в 1650 році під заголовком «Description d’Ukrainie» (Опис України), а другий раз там же в 1660 р. під заголовком: «Description d’Ukrainie qui sont plusiers provinces du royame de Pologne, contenues depuuis les confs de la Moscovie jusqueaux limites de la Transilvanie, ensemble leurs meurs, facons de vivre et de faire la querre.» (Опис України, яка містить в собі декілька провінцій Польського Королівства, росположених од меж Московії до гряниць Трансільванії, а разом їх звичаїв, форм життя і способу ведення війни).

Ся книжка розійшлася дуже швидко і так зацікавила світ, що її перекладено майже на всі eвропейські мови і перевидано богато разів з географчіними картами України, зробленими тим же Бопланом. Гравюрні дошки для 8 карт до сиї книжки зробив знаменитий гравер в Данцігові В. Гондіус, який вигравірував і патрет гетьмана Богдана Хмельницького.

В своїм опису Боплан називає Україну сумою кількох провінцій, які разом являють собою окрему од Польщі землю з своїми межами, що відділяють її від Польщі, Московії, Трансільванії і ин. Україну він називає землею сусідньою й пограничною з Польщею, а разом з тим вважає провінцією Польщі внаслідок Люблінської Унії. Тому польського короля він титулує Великим Князем Руським і пише про його, що він володіє «не тілько Польською Державою в її попередніх межах, а і Великою Провінцією — Україною». I справді, Україна, мавши межі од «Московії до Трансільванії» (Угорщини), була в кілько раз більшою за Польщу. В сих межах показав її Боплан, який добре знав се. Московію він всюди зве Московією, а назву Русі прикладає тілько до частини Галицької України. 

У Боплана Україна — се окрема земля Козаків, зайнята українським народом, віра якого зветься руською, бо її приніс руський князь Володимир. Український нарід і його культуру він вважає дуже давніми і нарід культурним. По архітектурних даних і з дат знайдених монет він в 1648 році налічував Київу звиш 1500 років. Завважу, що нинішні археольоги. між якими назву проф. Антоновича і Армашевського, установили безспорно, що Київ існував і мав торгові зносини з далекими народами Європи і Азії вже років за 100 перед Різдвом Христовим. Київські печери Боплан одніс до першого-другого віку христіанства.

Перекладу Боплана на українську мову, на жаль, ще й досі немає, а на московській мові найкраще видання належить проф. Ляскоронському в 1901 р., з примітками, зробленими ним при участи таких наукових авторитетів, як проф. В. Антонович і проф. Володимирський-Буданов. Географічні карти Боплана до того видання він зробив з карт, які зберігаються в Льондоні, в Британськім Музеї. Фототипичний спосіб репродукції карт гарантує повну точність їх і відповідність оригіналові.

З цих карт я маю у себе 5, з яких одну подаю в зменшеному виду, звертаючи увагу на заголовкові надписи на них, зроблені Бопланом.

  1. Головна карта має в заголовкові надпис: «Typus generalis Ukrainae sive Palatinatuum Podoliae, Kioviensis et Braczlaviensis terras nova delinatione exhibens» (Генеральна карга України або воєводств Подолії, Київського і Брацлавського, яка містить землі в новім вимірі). Московія показана землею, сумежною з Україною, і названа В. Кн. Московським. На північно-західній стороні намальована тілько частина українських земель з Галичиною, яка має надпис: «Russiae pars» (частина Росії). В межах України по сій карті містяться такі нинішні землі: Чернігівщина, Полтавщина, Катеринославщина, Херсонщина (без Очакова), Київщина, Поділля, Покуття, Волинь і Галичина з м. Львовом, а тако-ж частини инших губерній.
Звертаю увагу на те, що в ті часи (карти роблено було в 1630-1648 роках) межі Волині, Київщини, Поділля і ин. земель були зовсім инші, як межі нинішних губерній.
  1. Карта, яка має заголовок: «Ukrainae pars, quae Kiovia Palatinatus vulgo diciturr» (частина України, що зветься Київським воєводством). Московію названо Московією.
  2. Карта з надписом: «Ukrainae pars, quae Podolia Palatinatus vulgo dicitur» (частина України, що зветься Подільським Воєводством). Звертаю увагу, що по сій карті Подолія включало в себе і частину нинішньої Галичини аж до річки Коропця з містами: Поток, Бучач, Чортків, Трембовля, Тарнополь, Збараж, і що ся територія являла собою «Ukrainar pars», тобто частину України. За річкою Коропцем показана частина Галичини, з надписом: «Russiae pars» (частини Русі, Росії).
Треба, одначе, завше памятати, що у Боплана Московія нігде і ніяк Русью і Росією не вважається — Московія у його має назву тілько Московії.
  1. Карта з надписом: «Ukrainae pars,quae Barclavia Palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, що зветься Брацлавським Воєводством).
  2. Карта з надписом: «Ukrainae pars, quae Pocutia vulgo dicitur» (Частина України, що зветься Покуттям).
Сі карти звертають на себе увагу ще й тим, що Боплан займав в Польщі офіціяльне становище і працював для неї з доручення короля. Инших трьох карт Боплана, в тім числі й карти Волині, у мене немає. На картах Боплан подає порівняючий розмір української, польської й французької миль і московської версти. Віньєтки зроблено надзвичайно мистецьки. — Все отеє робилося ще до повстання українського народу з гетьманом Б. Хмельницьким.
 
В Льондоні, в Британськім Музеї зберігається, мабуть, чи не найбільша збірка стародавніх географічних карт, зроблених Італійцями, Французами, Німцями, Голландцями, Англійцями і іншими. Переглядаючи ті карти нашвидку, С. Подолянин знайшов між ними багато з надписами назви території України Україною. Опис 20 з тих карт він подав в часопису «Рада» (за 26 вересня 1912 р., ч.219). Ті карти відносяться до часів з 1650 року (карти Боплана) до 1831 року (німецька карта) і містять в собі, щодо нашої теми, той же матеріял, який подано вище, а тому, через брак місця для короткої статті, я обмежуся тілько найголовнішим.
 
 Там є одна величезна карта Боплана, вигравірована Гондіусом і видана в Амстердамі в 1650 році під заголовком: «Deliniatio specialis et accurata Ukrainae cum suis palatinatibus» (Спеціальна і точна карта України з її воєводствами). Вже з надпису ясно, що Боплан на сій карті трактував Україну, як окрему землю, поділену на воєводства, які являють собою соборну Україну. На сій карті в Київське і Брацлавське Воєводства входять і нинішні Катеринослав-щина та Херсонщина з диким полем, за виїмкою Очакова.

Французька карта 1719 р., на якій по французьки написано, що Червона Русь, яку показано по обох боках Дніпра, Волинь і Подолія мають в народі «назву України або землі Козаків».

Карта 1720 р. з латинським надписом: «Ukraina seu Terra Cosaccorum, cum vicinis Valachiae, Moldaviae, Moscoviae, Minorisque Tartariae provinciis» (Україна або Земля Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдови, Московії і Малої Татарщини). На ній Україна показана окремою територією з своїми межами од земель сусід них держав.

Французька карта 1769 року з малюнком окруження Чорного моря, де, як гласить французький надпис, знаходяться: «Україна, Мала Татарія…. Грузія і сумежжя Eвропейської Росії та Турції».

Нарешті згадаю ще про німецьку карту 1831 року, яка має заголовок: «Karte der russischen Provinzen Litauen, Kurland, Livland und der Ukraine» (Карта російських провінцій: Литви, Курляндії, Ліфляндії і України). Україну автор отділив і зве окремою провінцією Росії.

На всіх давніших картах Московія зветься Московією і тілько з другої половини 18 віку починають географи писати її Росією. В двох випадках з таким додатком: «Russia vulgo Moscovia» (Росія, в просторіччі Московія), а раз навіть «Russia Russica». Се через те, що назва тілько Росією була б ще не ясною через її новизну.

Є ще багато географічних стародавніх карт з назвою України Україною, а Московії — Москквією. Напр., в збірнику «Atlas Novus» є карта України 1716 року, зроблена Гоманом, яка має заголовок: «Ukrania, quae est terra Cosaccorum cum vicinis Valachiae, Moldavie Minrisque Tartariae provinciis» (Україна, яка є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарщини). В заголовному надпису стоїть «uкгаnіа», а на карті надписано: «Ukraina».

Зводячи до купи картографчіний і літописний матеріал, ми маємо:
  1. На італійських і французьких географічних картах 16 століття (1508-1580 р. ) Україна пишеться то Сарматією, то Русью (Росією), то Україною.
  2. На італійських, голландських, англійських і французьких географічних картах 17 століття і в описах до них Україна пишеться Україною. Східна Галичина зветься Частиною України і Росією (Русью).
  3. На французьких, англійських, німецьких і инш. географічних картах 18 століття Україна зветься Україною, а також Землею Козаків і додатково також Червоною Руссю.
  4. До 18 століття Московія на чужинецьких географічних картах пишеться тілько Московією, а ні Русью, ні Росією не зветься і за них не вважається. Назва Московії Росією спочатку з поясняючими додатками починається з 18 віку.
  5. Назва України Малою Росією чи Малоросією на географичних картах 16, 17 і 18 століть не існує.
  6. Україну давні географи звали також Сарматією, Русією і Червоною Русією. Московія у них ні одним з сих імен не звалася, а мала тілько ім’я Московії. Україна, Московія і Польща — се у географів три ріжні організми, кожен з своїм власним імьям і життям, з своєю власною територією і своїми межами.
  7. Україна в IX. вікові, коли ні Польської ні Московської держав ще не існувало, була вже великою і могутньою державою. В старих письмених памятках, які уціліли, назва України вживається в 1187 році. В ті часи Польща ще тілько складалася в державу, а Московської держави ще не існувало. Перший союз України з Польщею в 1569, а з Московією в 1654 роках.
  8. Французькі, німецькі, італійські, англійські, голландські географи назву. України Україною в 16, 17 і 18 століттях вживали, як назву сталу і властиву певній території, яка зміняла свій обсяг в залежности од історичних умов так само, як зміняють її території инших народів. Але ж назва Україною для етнографічної території незмінна. Се назва всесвітнього міжнародового вжитку і певного значіння для певної території, а ніяк не для чиєїсь окраїни чи чийогось пограниччя.
Таким чином, український нарід має для себе і для своєї території свій власний і споконвічний дійсний внутрішній і закордонний географічний, історичний, етнографічний і політичний паспорт з іменем України і Українського Народу. 
 
 ***
 
Стаття у часопису «Рада» за 26 вересня 1912 рік, ч.219
 
 



сгуртовано 15 жовтня 2014 року, 
 
 
© likagordasky
Flag Counter
Отправить комментарий