До уваги історія українських козаків: донських та уральських. Нам навмисне московитсько-російські історики малювали портрети українських козаків з Дону – Стефка Разіна й Омелько Пугачова – такими гидкими "босяками" бородатими нечепурами щоб вони були в уяві усього світу схожими на лісових розбійників та не відрізнялися від Заліщанських, живучих понині у диких лісах Московії. У тому клятому СССР нам так довго втлумачували, що донські козаки – то є "козаки росєї", але це не є правда! То давайте розберемося, що воно таке було у 18 столітті… аби зрозуміти про Яїцкоє козацьке повстання 1772 року та Селянську війну 1773-1775 рр.
Нам навмисне московитські (російські та радянські) історики малювали портрети українських козаків з Дону – Стенько Разіна й Омелько Пугачова – такими гидкими "босяками" бородатими нечепурами щоб вони були в уяві усього світу схожими на лісових розбійників Заліщанських диких лісів Московії...
Треба трохи нагадати факти – що до чого! Це стосується українців й їх земель! Українські Землі Запорозькі та Землі Війська Донського. Вільні громади яїцьких (уральських) козаків почали утворюватися ще на початку XVI століття. Що таке громада сьогодні – дивись у Конституції України й заразом свої громадські права. Бо зараз так само, як і два століття тому – в Україні панують московити, знищуючи свободу й громадян України. ГРОМАДИ – це була СИЛА!!! Формувалися такі громади з українських козаків (запорізькі козаки, черкаські козаки, донські козаки). Всі козаки мали подушне право на користування угіддями і участь у виборах отаманів і військової старшини. Так Їх основними заняттями були рибальство, мисливство, здобич солі. Уральське Військо керувалося кругом, який збирався в Яїцькому містечку (на середній течії Яїка). З другої половини XVI століття князівство Московія за велику платню залучала яїцьких козаків на різні військові операції та для охорони своїх південно-східних кордонів (можна дивися ті кордони на мапах 16 ст).
Омелько Пугачов (роки життя 1742-1775) – український козацький отаман на Донських землях – народився 1742 року у заселеній нащадками українців містечка Зимовійко Війська Донського (росіяни зробили свою історію й обізвали станицею Зимовіївка, а сьогодні це вже станиця Пугачовська Котельниковського районі Волгоградської області Росія, 48°0′48″N 43°9′29″E).
Прізвище "Пугачов" пішло від прізвиська його діда – Миколи Пугача. Сім'я Омелька походила з українських козаків-лицарів з віросповіданням греко-католицької церкви (в це тяжко сьогодні повірити, але православ'я нав'язувалося українцям саме після окупації земель українських московитами-росіянами). Омелько говорив українською мовою, знав грамоту (вмів писати!!!), знав калмуцьку та розмовляв московитською (яка лише з 1913 року почала називається "російська", аби зрозуміти це – уважно дивись Тлумачний словник Даля, оригінальна назва: Толковый словарь живаго Великорускаго языка".
Відмотаємо трохи назад: КРІПАЦТВО КОЗАКІВ ТА ЗМІНА ВІРОСПОВІДАННЯ. Московія окуповуючи сусідні землы, запроваджувала політику нового уряду "русского міра". Почалася ліквідація старовинних вольностей війська та поневолення у православну віру Московського Патріархату – насильницьке навязування православ'я РПЦ (це ж саме пізніше вже у 20 столітті при СССР було запроваджено червоними більшовиками на Західній Україні, починаючи з 1939 року. Хто не з москалями, того до смерті закатовували).
Це стало не до вподоби ВІЛЬНИМ КОЗАКАМ. Почалося масове невдоволення яїцьких козаків, яке перейшло у повстання під проводом Омелька Пугачова. Це було жахлива війна між слов’янами та московітами. У повстанні брали участь не лише слов'яни українські донські й яїцькі козаки, а й представники багатьох народів Великого Степу (калмики, башкири, чуваші, казахи, марійці). Зі сторони Московії (Росії) було так звані «війська Російської імперії», які збиралися з неслов'янських народів: мордва, мокша, рязанська ерзя, суздальська мєря й інші азійські створіння, волаючи й зараз проти усього слов’янського й європейського. Про народи Московії-Росії дивимося за 1776 рік "Description de toutes les nations de l'empire de Russie" в перекладі "Опис усіх народів Російської імперії, які викривають їх звичаї, релігії, звичаїв", автор Йоганн Готліб Георгі (Johann Gottlieb Georgi; роки життя 1729-1802). Цитую:
"Первісно фінські народи і татари є найчисельнішими в Російській Імперії. Власне, крім Фінів (Finnois), Лапонів (Lappons), Естонців (Essttboniens) та ін., там живуть Черемиси (Tschérémisses), Чуваши (Tschuwaschen), Мордвини (Mordwines), Вотяки (Wotïakes), Вогули (Wogoules), Остяки (Ostlïakes). Усі вони роблять значне число фінського народу, а також невеликі обхідні гілки цих різних народів, саме вони були стародавні жителі Північної Росії, і оселі усіх цих народів – за винятком тих що з Остяків (Ostïakes) і Вогулів (Wogoules) – сягають вздовж Уральських гір, які є природним кордоном між Європою і Азією. Всі ці народи кочівники й розглядаються як їх найстаріший устрій..." https://plus.google.com/u/0/posts/aJnkfU75U5b
ЧОМУ МОСКВА ПРО ЦЕ НЕ ЗГАДУЄ ? Бо й сьогодні ми бачимо – що ці народи московитські войовниче-жадібні до усього українського, вони не вміють працювати, не вміють любити землю, не вміють любими людей, сусідів, суспільство… вони ліниві й паразитуючи на усьому чужому... але загарбати чуже – дуже охочі. Нам розказували, що "частина донської старшини у процесі повстання перейшла на службу в імперське військо" – то брехні... Московити, в сорочках росіян, знищували усіх підряд української нації – бо знали... що цей народ сильніших від них та якщо розправить плечі ... то Московія буде горіти в аду.
Омелько Пугачов – український отаман донських козаків – засуджений москалями до четвертування, страчений 10 (21) січня 1775 на Болотяній площі в триклятій Моськві татаро-фіно-угорській. Ріка ЯЇК була перейменована на Урал лише за часів Катерини в 1775 році зі остраху про нагадування історичних фактів – як селянська війна під проводом Пугачова, котрих царське село боялось понад усе.
ДО РЕЧІ, на 110 років раніш... саме у цій українській станиці Зимовіївська на Дону (48°0′48″N, 43°9′29″E) в родині заможного козака 1630 року народився Стенько Радзин.
Ще раз зверніть увагу на мапу 1684 року Джакомо Кантеллі. Придивись! Позначені ДВІ УКРАЇНИ (e nesse Due Vckraine) – землі запорізьких та донських козаків. Повну назву мапи ми бачимо на експлікації – тексту багато, читаємо уважно:
"TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont." (прочитати та роздивитися великий формат мапи можна туточки).
ПЕРЕКЛАД: "Європа Тартарська | або МАЛА ТАРТАРІЯ | ділиться Джакомо Кантеллі та Віньола | це Ногайські татари від Криму (Crim), до Перекопу (Precop) суб'єкт враховуючи власність Каму (Kam). | це Буджацькі татари, Очаков (Oczackow), і Dobruss (Добрудж) суб'єкт Туреччини (Turco). | це Черкаські татари, і Мордва (Mordua) яка піддає великому князю Московії (Moscouia) | і Два краю [території] України (Vckraine) | В одному краю мешкають Козаки Донські (Tanaiti) багато територій аж до суб'єкту Московія (Moscouita), | У другому – Козаки Запорожжя (Zaporowa), тепер незалежні від утримання Польщі (Polonia). || Опубліковано Джованні Джакомо Россі (Giovanni Giacomo de' Rossi) | з його відбитків в Світі Римі, 1684. | Con Priu. del S. Pont."То ж бачимо, що у 17-18 століттях Землі Донські були Україною, та саме донські козаки належили до українців. Як кажуть: ТАМ РОСІЄЮ ЩЕ НЕ ПАХЛО, бо Московія стала Росією лише у 1721 році. І ота новонароджена почала розправляти свої татарські плечіки на землях українських тай зайнялася загарбуванням земель під маскою православ'я РПЦ МП, поширюючи свої кордони за самісінькій Урал та приставляючи своїх наглядачів за усіма й, само собою, за козаками!
Перебіг походу. Розпочався похід у Києві. Учасниками походу були козаки з Черкас, Білої Церкви, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Макіївки та кияни. Збір південної групи представників різних українських козацьких організацій відбувався у с. Тягинка, що на Херсонщині.
Козаки Кальміуської паланки йшли маршрутом: «Донецьк – Новоазовськ – ст.Старомінська». У станиці Старомінська загін з Тягинки і Кальміуський зустрілися. Всі українські козацькі групи остаточно об'єдналися у станиці Канеловській на лівому березі річки Єї. Після об'єднання загін включав близько двох десятків вершників, обоз з трьох вантажівок, бензовоз, автобус, польову кухню. За день перехід на конях становив по 40-80 км. Похід йшов через станиці Старомінську, Новомінську, Канівську, Павлівську, Тимашевську, Стебліївську, Варениківську, Старотитарівську та ін. до Тамані.
21 серпня загін представників українського козацтва досяг м.Тамань. Зібралося майже 3000 козаків з Дону, Північного Кавказу, Уралу, Кубані. 22 серпня о 6 ранку молебнем у православній церкві м. Тамані відкрилося святкування 200-річного ювілею Кубанського козацтва. Представники походу «Україна-Дон-Кубань» узяли в ньому участь, а також у ході містом у козацькій колоні, мітингу біля пам'ятника запорозькому козаку, який поставлено ще в 1911 р. Євген Петренко, генеральний отаман українського козацтва, виголосив вітальне слово від Українського козацтва. Зворотний шлях походу — через Керченську протоку до Криму, а закінчився похід знову на Херсонщині. До читання: "Історія Донецької крайової організації Народного Руху України (1989-1991 рр.)", автор Білецький В.С.
на верхньому фото: Марка СРСР. Омелько Пугачов, 1973 рік
Мапа українських земель: Землі Запорозьких Козаків та Землі Війська Донського.
Підготовлено 10 жовтня 2015 року
Посилання на статтю https://historyukrainian.blogspot.com/2015/10/blog-post_12.html
© likagordasky
Комментариев нет:
Отправить комментарий