Музыка запорожских казаков: тулумбаси й довбиш

---

Довбиш — так називали литавристів у Запорізькій Січі. Литаври або ТУЛУМБАСИ — це мідна чаша (казан), обтягнута з відкритого боку шкірою. Натягується шкіра, а при потребі й регулюється, системою гвинтів. Добувають звук ударами по шкірі колотушкою. Для козацтва литаври були священною річчю. Тулумбас був невід’ємною частиною воєнного побуту козаків Запорізької Січі. Ним скликали раду козаків чи старшин, повідомляли про загрозу ворожого нападу, навіть передавали накази по кошу чи полку під час бою.

Вирушаючи в похід, зв’язкові полкові брали з собою литаври, прив’язуючи їх до сідла. Вони входили до клейнодів Запорозької Січі. Висловлюючись сучасною термінологією, можна сказати, що литаври належали до речей національної символіки. Речей таких було небагато: хоругви (корогви), бунчук, гетьманська булава, печатка і музичний інструмент — литаври, що мали соковиту козацьку назву — тулумбас. Козаки часто ще називали цей інструмент словом «котли».

Ударами в литаври збирали козаків на раду. Ця традиція була такою. Кошовий наказував литавристові бити в «котли», збиралося козацтво. Осавул ішов у церкву, брав хоругви і ставив їх перед козацтвом на видному місці. Коли всі збиралися, литаврист повинен був тричі дрібно пробить (тремоло). Після цього перед козацьким зібранням виходили кошовий з палицею, що символізувала його владу, суддя з печаткою, писар з каламарем, осавул з малою палицею. Вони кланялися в усі боки козацтву, і починалася рада.

Литаври були неодмінним учасником церемоній передачі гетьманської влади. За спогадами літописця, церемонія входження у владу Богдана Хмельницького проходила так: після того, як на Січі в 1648 рік було обрано гетьманом Б.Хмельницького, одразу від кошового послали до скарбниці військового писаря з кількома курінними отаманами та іншим «значним товариством», де вони взяли і принесли в раду військові клейноди і урочисто вручили їх Б.Хмельницькому. А клейнодами тими були: вишита золотом хоругва (корогва), бунчук з позолоченою «чолкою» і древком, срібна з позолотою, майстерно оздоблена камінням булава, срібна військова печать і нові великі мідні котли... Все це свідчить про те велике значення литавр, яке вони мали в житті Війська Запорізького.

Тулумбаси були різних розмірів. У найбільші з них били одночасно вісім чоловік. Їх називали ще набатом і тримали лише в Запорізькій Січі. Є свідчення, що гучні, як гарматні постріли, поодинокі звуки набату разом з гулом тулумбасів та пронизливою тріскотнею бубнів сіяли паніку у ворожому війську.

Це ще одна з причин широкого побутування ударних інструментів у війську.


Смотрите также: 

Иностранцы об Украине и запорожских казаках, часть 1, часть 2, часть 3.

Земли Запорожских Казаков, часть 1, часть 2, часть 3. 

----------------
«Киевская старина», 1883 май
«Палеолітична стоянка Молодове» О.П.Черниш, 1961
«Наукова думка» Київ — 1967

‪Запорізькі тулумбаси