В продолжение статьи "Иностранцы о Московии", где упоминалось - с 1862 года Московия-Россия скупала и уничтожала книгу Казимира Делямара, т.к. в ней на карте славянских народов – Украина отмечена как отдельное государство от Карпат до Кавказа. "В Европе существует народ, забытый историками – народ русинов (le peuple Ruthene) 12,5 млн – под русским царем и 2,5 млн – под Австро-Венгерской монархией. Народ этот такой же многочисленный, как народ Испании, втрое больше чехов и равный по количеству всем подданным короны Св. Стефана. Этот народ существует, имеет свою историю" …
"Выживание у граждан Украины – в крови. Они познали множество бед, отведенных человечеству, но сумели выжить. Мировой финансовый кризис этому подтверждение. Чувство уверенности коренится в понимании одной простой истины: если вдруг что-то случится ещё – Украинцы возьмут в руки лопаты, тяпки и грабли, чтобы выращивать на своих дачах картошку и выживать в самую голодную зиму".
CASIMIR DELAMARRE, 1869 год. — Un peuple européen de quinze millions d'habitants, oublié devant l'histoire. Pétition au Sénat de l'empire demandant une réforme dans l'enseignement de l'histoire. Paris, 1869. 1 broch. in-8°", читать онлайн французский.
ФРАНЦИЯ В ЗАЩИТУ УКРАИНЦЕВ-РУСИНОВ. Теодор Казимир Делямар (Achille-Théodore-Casimir Delamarre de Monchaux, годы жизни 1797-1870) – французский политик, владлец банка, редактор влиятельного журнала "La Patrie", сенатор и близкий друг французского императора Наполеона III) первым из иностранцев обратил внимание "на фальшивое содержание истории Российской империи, изучаемое в школах и лицеях Франции". Он утверждал, что «университетское сообщество ошибочно смешивает два разных народа – рутенцев (русинов) и московитов в один – русов (русские)». Казимир Делямар делал ударение на название "Московия" и "Украина", цитирую - «...не путайте 'Русь/Rous' с 'Россия/Russie', рождение которой намного позже. Чтобы избежать этой путаницы, также используются термины "Русь" («Ruthénie») и "Русинский" («Ruthène»)».
Теодор Казимир Делямар первым на государственном уровне (заметьте, в середине 19 века!) поднял вопрос о защите украинского народа («народ, который уже с конца 18 века находился в тени Московского государства, а в середине 19 веке был забыт в странах Европы»).
ПЕТИЦІЯ ДО СЕНАТУ ІМПЕРІЇ З ВИМОГОЮ РЕФОРМУВАТИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ
Пане голово, пани сенатори.
Існує величезна імперія, що простягається на пів Европи і третину Азії, яка загрожує водночас Австрії, Туреччині, Персії, Індії й Китаю. Цією імперією, що невпинно збільшується, є Російська імперія. Вона складається з мозаїки народів, більшість із яких потерпає від гніту, й була сформована шляхом завоювання одним із цих народів усіх інших. Московити — народ-завойовник; а що стосується інших народів, то перелік їх був би безкінечним, тому обмежимося тим, що назвемо рутенців, литовців і поляків, про яких піде мова у цій петиції.
У Франції ми робимо серйозну за своїми наслідками помилку, вважаючи, що ця імперія є єдиним цілим; зовсім навпаки, різноликість є її правилом. І ця різноликість випливає навіть із актів діяльності її уряду. Коли Росія зноситься з Европою, то твердить, що вона є славінською і европейською (державою. — перекладач П.М.), а її суверен величає себе “Імператором Росії”, а коли вона звертається до Азії, то каже, що є туранською (1), тобто татарською і азіатською країною, і її автократ стає “Білим царем” (2).
Звідки ж така дволикість? Причина її у тому, що в цій імперії зустрічаються водночас слов’янські народи з боку Европи і туранські народи з боку Азії, а також у тому, що в обох цих цілком протилежних напрямках залишаються ще не завойованими як слов’янські, так і туранські народи. Отже, кожному з них треба представитися братом, що простягає руку. Але де саме у цій імперії пролягає лінія поділу між цими двома протилежними елементами, тобто лінія, яка відділяє европейську цивілізацію від азіатської цивілізації?... З якого боку ця лінія ставить московитів, народ, який заснував імперію і управляє нею?
Одне слово, ким є московити — слов’янами чи туранцями? Петербурзький уряд, зацікавлений у тому, щоби московитів вважали слов’янами, проводить в цьому напрямку цілу наукову кампанію, бо наука є могутньою політичною зброєю у його руках. Европейські вчені розділилися; деякі з них, одурені вмілим накопиченням історичної брехні, схиляються до ідеї слов’янізму московитів; інші ж, навпаки, вважають, що московити є татарами як за своїм походженням, так і за своїми інстинктами, хоча й розмовляють однією із слов’янських мов, якою є російська.
Політичні наслідки цієї наукової полеміки є важливими — якщо московити не є навіть слов’янами, і якщо їх цивілізація та звичаї суттєво відрізняються від звичаїв слов’ян, ними завойованих, то вони втрачають усяке право на своє володіння, позаяк ті протестують проти поневолення. Ставка цієї дискусії, як бачимо, дуже велика, тому зрозуміло, що наука гарячково шукає розв’язку. І тільки уважне вивчення історії народів, що розмовляють слов’янськими мовами, зможе його дати, тому що тільки воно дасть змогу чітко розмежувати їх. Проте, ось уже десять років, як це вивчення повністю занехаяно і навіть ще сьогодні викладання історії у державних закладах не використовує прекрасних досліджень видатних учених, які привідкрили в історичній науці цілий новий горизонт.
Таким чином, мета цього клопотання — просити Сенат, щоб він своїм високим почином домігся включення в офіційну програму викладання історії у закладах середньої класичної освіти основних моментів із історії народів, що розмовляють слов’янськими мовами, й найбільш характерних для кожного з них. Таке доповнення мало б величезне значення, тому що це змусило б університет відмовитися, через ліцеї, від свого панславістського викладання історії, яке є наслідком штучного об’єднання під родовим іменем Руси (Russes) багатьох народів, які складають Російську імперію, абсолютно так само, як нещодавно він відмовився, завдячуючи нашій ініціативі, від панславістської назви кафедри слов’янських мов та літератур у Коледж де Франс (3).
Так само як шість місяців тому ми публічно визнали Законодавчим корпусом численність народів, що розмовляють слов’янськими мовами (4); так само сьогодні ми спробуємо переконати Сенат у необхідності перераховувати ці народи і відділяти їх один від одного у процесі викладання історії. Вчора була визнана численність цих народів, настав час приступити до їх переліку. Тому що безпідставне об’єднання у так званій спільності багатьох народів, що розмовляють слов’янським мовами, прямо на руку пансла-візму, який є нічим іншим, як цим же штучним об’єднанням. Воно, зрештою, відбувається на наших очах. Ми спостерігаємо, як університетська освіта змішує два по суті різні народи з явно протилежними культурами й історичними традиціями.
Цими двома народами є московити й рутенці, змішані у загальній назві “руси” (Russes). Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці (5), до яких одних раніше відносилися назви “руси” (Russes) і “русини” (Russiens), були поневолені у минулому столітті московитами, і народ завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоби надати собі позірних прав на володіння ним. Через це слова “руси” (Russes) і “московіти” видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика. Ця навмисна плутанина дала змогу московитам поглинути навіть саму історію рутенців, немовби пізніший політичний акт здатен впливати на історію попередніх епох.
Казимір ДЕЛЯМАР
1869 рік
1868
Casimir Delamarre: "Carte linguistique, ethnographique, et politique
actuelle de l'Europe orientale, Russie, Autriche, Turquie," Paris, 47 x
30
cm. http://www.archivesforbalkans.bg/fce/001/0086/bigimg/Delamar-1868.jpg или
http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/G6966-E3-1868-D4.html или
http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/
cm. http://www.archivesforbalkans.bg/fce/001/0086/bigimg/Delamar-1868.jpg или
http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/G6966-E3-1868-D4.html или
http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/
ЗРОЗУМІЛО чому Прізвище К.Делямара в Російській імперії і СССР замовчувалося, і його марно було шукати в совєтських енциклопедіях !!! Я хочу аби ви зрозуміли, чому лише у 1868 році було згадано французами про русинів-українців... та одразу ж забуто! Треба пригадати про рабство (кріпацтво): 1833 року рабство було заборонено у Британській імперії. В Індії скасування рабства відбулося в 1843 року. Скасування кріпацтва в Австро-Угорщині 1848 року. Рабство скасовано у Сполучених Штатах 1861 р. У царській Росії кріпосне право скасовано 19 лютого 1861 року (де факто). ТОЖ МОЖНА БУЛО ПОЧАТИ ВИТЯГУВАТИ З ЯРМА УКРАЇНУ. А з 1870 року у Європі почалися війни. Довгі франко-німецької війни 1870-1871 років через... Іспанську спадщину 1868-1870 рр. Тобто Європу вже трусило! Чи було їм діло до України яка мовчала як риба! РЕЗУЛЬТАТ МИ БАЧИМО. Але !!! Історія як карусєль на ярмарку! Вона повторюється ...XXI ВЕК. Это невероятно! ПРОШЛО ДВА СТОЛЕТИЯ, даже более... 218 лет. Украинцы, что с вами делает московитское туранское племя лгунишек воров и убийц. Сегодня на всех высоких постах как в правительстве Украины так и нагосударственных предприятиях (не говорю уже о частных) украинских сидят, посаженные московитами – чиновники, директора, экономисты и т.п. (кто спрашивало коррупции? Вот, вам ответ!). Можно соорудить АТО (анти-террористическую операцию) и запустить как воздушного змея... годами воевать ссепаратистами в тылу! бегая вокруг карусельки детской!!! Государство богатое – народ украинский прокормит всех генералов и зам.политов участвующих в командование этой операцией... и главное, чем дольше она будет длиться, тем быстрее украинский народ остынет! ПРОВЕРЕНО за 2 столетия!... иль поставить молодых солдат без обеспечения – стоять на границе! Правда, напрашивается вопрос: против кого такая усиленная охрана? Кажись, официального объявления о российском нападение на земли украинские НЕБЫЛО. Де-юре и Де-факто – юридически как "свет и тьма"...
ИНОСТРАНЦЫ ОБ УКРАИНЕ И УКРАИНЦАХ СЕГОДНЯ:
- Будет справедливым сказать, что сейчас украинцы живут лучше, чем когда-либо в своей истории. Неспокойное прошлое и неуверенность в будущем воспитали в украинцах сверхсильную терпимость. Их решения всегда зависят от по настоящему важного - смены сезонов, семьи и умения выживать. Сегодня они знают про свою роль в истории и с большой гордостью озираются на очень непросто прошлое. Впервые им стала доступна историческая правда...
- Ко всем пожилым женщинам украинцы обращаются с уважением - babcyu, babushka, babulya or babusya. Большинство украинских детей воспитаны именно ими. Для иностранных туристов - они живые свидетели исторических событий: войны, Голодомора...
- Кстати, а знаете ли Вы, что... в США раньше украинцев от русских почти не отличали. Но благодаря братьям Кличко, Андрею Шевченко и Оранжевой революции люди узнали об Украине... Украинцы – очень интересный народ, а ваша страна разнообразна, если есть возможность, сюда стоит приехать... Мне очень нравится Украина, в Киеве я чувствую себя комфортно. Переехал сюда из-за работы, меня пригласили преподавать крамп (стиль уличного танца) в школе танца «Release Dance Complex». Считаю, что здесь больше шансов и возможностей для собственного развития..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий