воскресенье, 5 апреля 2015 г.

Зелений клин- Закитайщина українська


Історія яку нам не розказували – Україна за Байкалом, саме так: ЗЕЛЕНА УКРАЇНА у Росії… Заглянемо у період кінця 19 – початок 20 століття: на Далекий Схід було переселено понад 1,5 млн українців – це масове переселення українців називається зниження народу з рідніх поселень. Зеле́ний Клин (рос. Зелёный Клин "Закитайщина") — українська колонія в південній частині Далекого Сходу, у нижній частині ріки Амур і над Тихим океаном; площа близько 1 млн км². Далі закручені цифри ще треба розбирати… але напишу.

В 1883-1905 рр. на Далекий Схід всього примусово переселилося 172876 осіб, з українських губерній — 109510 чоловік, або 63,4 % всіх переселенців. Більшість із них оселилося в Приморській області — 77139 українців, тобто 78,1 %. Серед переселенців до Амурської області в даний період відсоток українців був менший і становив 47,8. Слід додати, що за місцем походження серед поселенців до Амурщини відчутно переважали полтавчани — 64,51 %, вихідців з Правобережної України було значно менше.

1904-1905 роках царьска Роcія потерпала внутрішню поразку рабовласника й землевласника і почала втрачати українські землі… Тож Москва заходилася гарячково переселяти на Далекий Схід українців під приводом від "жовтої загрози" після японсько-російської кампанії… Тож, у 1906-1916 рр. на Далекий Схід прибуло 259522 особи, з них українців — 166787, або 64,27 %. Хоча в цей період переселенців з України прибуло більше, але замилюючи дійсні цифри – Москва знизилася значення до 65,82% за рахунок переселенців з інших губерній європейської Росії. З українських переселенців цього етапу 102618 (61,25 %) осіли в Приморській області. Це були чернігівці — 21,57 %, кияни, волиняни та подоляни разом становили 47125 осіб та ще 7202 чоловіки — з степової України.

На початку XX ст. частка росіян в населенні Зеленого Клину була незначною (не більше 5 % в порівнянні з 70 % українців). Проте українська мова була практично позбавлена права на існування, особливо в містах. Адже фактично всі важливі посади в державних структурах, включно з освітніми займали росіяни, які притримувались і поширювали погляди на українську мову, як на «сільське наріччя» російської мови. Тому в містах найчастіше переважала саме російська мова. "Серед українців, які переїздили до міст, значна частина соромилися розмовляти рідною мовою". СОРОМИЛИСЯ???? ДІдько вас побрав… то москалі зі своїм "понаєхалі" діставали українців навідь на Далекому Сході – "викручували руки" шоб українці свої прізвища переробляли їх на російський манер, додаючи такі закінчення як «-ов» або «-їв».

То ще раз про Зелений клин. Найбільші міста: Хабаровськ*, Владивосток, Комсомольськ-на-Амурі, Уссурійськ. Загальне господарське значення (включно з експортом) мають видобуток золота і кольорових металів, рибна, лісова промисловість, ловецтво, суднобудування і морський транспорт, з продуктів сільського господарства — соя.

*Хабаровськ розташований на етнічно мішаній частині Зеленого Клину; за переписом 1926 нараховував 3 800 українців (7,6% всього населення), 1970 — близько 30000, або близько 7%. Крім Владивостока Хабаровськ був найважливішим осередком українського життя в Зеленому Клині. Вже в 1907 тут діяв Український клуб (перший в Зеленому Клині), згодом Українська громада. Буйно розвинулося українське життя за революції 1917 — 1922: тут відбулися 2-й і 3-й Далеко-Східні Українські З'їзди, виходили українські газети («Ранок» та ін.). Жваве політичне життя завмерло після радянської окупації (1922), але воно далі виявлялося в українському культурному житті, звичайно, керованому більшовиками. З середини 1930-х pp. влада посилила русифікацію, хоч число українців тут значно зросло.

У 1905 р. про місто Уссурійськ пише Іван Ілліч-Світич:

"Це велике малоросійське село. Головна і найстаріша вулиця — Микольська. Обабіч всієї вулиці простягнулися білі мазанки, місцями ще й досі покриті соломою. В кінці міста, при злученні Раківки з Супутінкою, як часто і на споконвічній Україні, облаштовано «ставок», біля якого мальовничо притулився «Млинок», так що виходила б цілком картина, в якій «старий дід», в одній пісні, засоромлює «молоду дівчину» – «і ставок, і млинок, і вишневенький садок», якби останній був присутній. … Базар в торговий день, наприклад у Микольську-Уссурійському, вельми нагадує якесь містечко в Україні; така ж сила-силенна круторогих волів, що ліниво ремиґають біля возів, наповнених мішками борошна, крупи, сала, свинячих туш тощо; той же український одяг на людях. Всюди чути веселий, бадьорий та жвавий малоросійський говір, і у спекотний літній день можна подумати, що перебуваєш десь у Миргороді, Решетилівці або Сорочинцях часів Гоголя."
Далі... подивись на мапу головних районів голоду в СРСР 1933 року. Українців виморювали голодом на їхній етнічній території. Що густіше штрихування— тим сильніше розміри лиха.
A— райони споживчої смуги (там де жерли український хліб… це не слов'яни, це московити й їх родичі),
B— райони виробничої смуги (де росли хліба але забиралися москалями).
C— українська етнічна територія Малиновий Клин – Кубань (Краснодарський край та західні терена Ставропольського краю Росії),
C1— українська етнічна територія Жовтий Клин – українська етнічна територія в нижньому і середньому Надволжі.


А ВИ ЗНАЛИ... Українське Далекосхідне Незалежне Військо існувало у 1918-1923 роки на території Зеленого Клину!!! Боротьба за незалежність на Далекому Сході почалася у 1917 р — масово відкривалися гуртки «Громади». Найпотужнішим український рух був у Владивостоці. Тут до місцевої «Громади» записалося понад 1,5 тис. українців; серед них багато вояків. Виникли організації українських політичних партій — есерів та соціал-демократів. З квітня 1917 виходить перша на Далекому Сході українська газета «Українець». Лідери українського руху в Зеленому Клині у своїй боротьбі робили ставку на допомогу Великій Україні. Вважалося, що якщо Україна стане незалежною державою, то і Зелений Клин автоматично відокремиться від Москви.
  

СЬОГОДНІ значну частину населення території південної частини Далекого Сходу cьогодні складають вже русифіковані нащадки українських переселенців XIX-XX ст, які себе вважають росіянами, але зберігають певні українські риси в ментальності, мові, духовній та матеріальній культурі…

ДОРЕЧІ… Новоросія — це село у Шкотовському районі Приморського краю, Росія — воно було засновано у 1893 році переселенцями з Чернігівської губернії. Село існує й зараз!!!

ТОЖ ДЕ НАША УКРАЇНА СКІНЧУЄТЬСЯ? Га?
Дивись мапу: Сірий Клин – Південно-Західна Сибір і Північний Казахстан 460 тис. кв.км².
 
 
 Слава Україні ! Смерть ворогам!


© likagordasky

Flag Counter

Комментариев нет: