РОЗБИВАЮЧИ РОСІЙСЬКО-РАДЯНСЬКІ МІФИ: В продовження теми про запорозьких казаків. "Правда то є, що я – лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем Руським" – коли Хмельницький вимовляв ці слова, Кисіль із своїм посольством перебував на межі притомності. Щось не розумію, Богдан Хмельницький... то він Був ДОБРЕ для Вкраїни... чи як? Дивлюся на 1651-1654 рр. Московське правительство (яке саме було васалом Кримського ханату до 1700 року) мало велику охоту вмішатися в козацьку війну, щоб вернути собі втрати смутного часу, а може й на Україні щонебудь заробити; але довго вагалося, боячись рискувати: дуже вже Польща далася в знаки Москві в попередніх війнах.
З другого боку — одначе московські політики мусіли рахуватись і з тим, що якби Поляки зломили Хмельницького, то першим ділом обернули б козаків й кримців на неслухняну Москву: так і пробували вже зробити. Тому скоро по нещасливій війні Хмельницького з Польщею 1651 року в Москві вирішили, що таки треба вмішатися в українську справу. Поставлено се, по давнім звичаям, на релігійний грунт: що Москва мусить взяти в свою оборону православних людей в Польщі (та ота сама православна релігія у татарській Москві ще й сама лише народжувалася, якщо придивитися від 1589 роду).
У XVII в. більша частина України входила до складу Речі Посполитої - об'єднаної польсько-литовської держави. Офіційною мовою на території України була польська, державною релігією - католицизм. Збільшення феодальних повинностей, релігійні утиски українців викликали невдоволення польським пануванням, яке в середині XVII ст. переросло у визвольну війну українського народу.
Початок війні поклало повстання в Запорозькій Січі в січні 1648 р. На чолі повстання стояв Богдан Хмельницький. Отримавши ряд перемог над польськими військами, повстанці взяли Київ.
Уклавши перемир'я з Польщею, Хмельницький на початку 1649 р. відправив свого представника до царя Олексія Михайловича з проханням прийняти Україну під владу Росії. Відхиливши це прохання за складного внутрішнього становища в країні і непідготовленості до війни з Польщею, уряд в той же час почав надавати дипломатичну допомогу, дозволив ввезення на Україну продовольства і озброєння.
Навесні 1649 Польща відновила воєнні дії проти повстанців, які тривали аж до 1653 року. У лютому 1651 р. московитський уряд (який й сам був васалом Кримського ханату до 1700 року) з метою натиснути на Польщу вперше заявив на Земському соборі про готовністьприйняти Україну у своє підданство окупувати Україну.
Для форми відправлено посольство в Польщу, домагаючи ся, щоб козакам вернено зборівські права. Коли ж Польща на се не пристала, московський земський собор, скликаний в останнє в осени 1653 року, постановив, що цареви годиться „прийняти під свою високу руку гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорозьке з містами й землями" і воювати за них з Польщею, таким чином — окупувати лівобережну Україну.
Про се зараз же післано обманну вістку Хмельницькому — що Москва його бажаннє сповняє, приймає його в свою оборону і на весну пішле військо на Польщу. Хмельницькому се під ту хвилю здавалося дуже на руку. Иньшого союзника не було в тій хвилі.
Туреччина сама не хотіла мішатися — хан показав себе не вірно бо з Молдавою й Семигородом не виходило нічого путнього. Шведський уряд, ворожий Польщі й польським королям, здавна ще з 1620-х років силкувалося війти в близше порозуміннє з козаками, але тепер не показувало охоти до війни з Польщею, а з Польщею розірватися козакам хотілося доконче.
Тому Хмельницький махнув рукою на Польщу на хана і одержавши вість, що вже виряджено на Україну великих бояр, прийняти присягу від Хмельницького і всеї України, він призначив їм, щоб їхали до Переяслава і залишивши війну, поїхав туди сам. В перших днях сїчня 1654 р. зїхав ся він з московськими послами в Переяславі.
Роздуми 31 липня 2014 року
© likagordasky
З другого боку — одначе московські політики мусіли рахуватись і з тим, що якби Поляки зломили Хмельницького, то першим ділом обернули б козаків й кримців на неслухняну Москву: так і пробували вже зробити. Тому скоро по нещасливій війні Хмельницького з Польщею 1651 року в Москві вирішили, що таки треба вмішатися в українську справу. Поставлено се, по давнім звичаям, на релігійний грунт: що Москва мусить взяти в свою оборону православних людей в Польщі (та ота сама православна релігія у татарській Москві ще й сама лише народжувалася, якщо придивитися від 1589 роду).
У XVII в. більша частина України входила до складу Речі Посполитої - об'єднаної польсько-литовської держави. Офіційною мовою на території України була польська, державною релігією - католицизм. Збільшення феодальних повинностей, релігійні утиски українців викликали невдоволення польським пануванням, яке в середині XVII ст. переросло у визвольну війну українського народу.
Початок війні поклало повстання в Запорозькій Січі в січні 1648 р. На чолі повстання стояв Богдан Хмельницький. Отримавши ряд перемог над польськими військами, повстанці взяли Київ.Уклавши перемир'я з Польщею, Хмельницький на початку 1649 р. відправив свого представника до царя Олексія Михайловича з проханням прийняти Україну під владу Росії. Відхиливши це прохання за складного внутрішнього становища в країні і непідготовленості до війни з Польщею, уряд в той же час почав надавати дипломатичну допомогу, дозволив ввезення на Україну продовольства і озброєння.
Навесні 1649 Польща відновила воєнні дії проти повстанців, які тривали аж до 1653 року. У лютому 1651 р. московитський уряд (який й сам був васалом Кримського ханату до 1700 року) з метою натиснути на Польщу вперше заявив на Земському соборі про готовність
Для форми відправлено посольство в Польщу, домагаючи ся, щоб козакам вернено зборівські права. Коли ж Польща на се не пристала, московський земський собор, скликаний в останнє в осени 1653 року, постановив, що цареви годиться „прийняти під свою високу руку гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорозьке з містами й землями" і воювати за них з Польщею, таким чином — окупувати лівобережну Україну.
Про се зараз же післано обманну вістку Хмельницькому — що Москва його бажаннє сповняє, приймає його в свою оборону і на весну пішле військо на Польщу. Хмельницькому се під ту хвилю здавалося дуже на руку. Иньшого союзника не було в тій хвилі.
Туреччина сама не хотіла мішатися — хан показав себе не вірно бо з Молдавою й Семигородом не виходило нічого путнього. Шведський уряд, ворожий Польщі й польським королям, здавна ще з 1620-х років силкувалося війти в близше порозуміннє з козаками, але тепер не показувало охоти до війни з Польщею, а з Польщею розірватися козакам хотілося доконче.
Тому Хмельницький махнув рукою на Польщу на хана і одержавши вість, що вже виряджено на Україну великих бояр, прийняти присягу від Хмельницького і всеї України, він призначив їм, щоб їхали до Переяслава і залишивши війну, поїхав туди сам. В перших днях сїчня 1654 р. зїхав ся він з московськими послами в Переяславі.
Роздуми 31 липня 2014 року
© likagordasky
Комментариев нет:
Отправить комментарий