1802 рік – російський цензор, журналіст Володимир Ізмайлов (роки життя 1773-1830) подорожував Україною, засвідчив: "Подружнє життя в українців відзначається великою любов'ю, пошаною і довір'ям. Взаємна повага і любов створює в їхньому домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас, росіян... Дівчата поводяться вільно, кожна з них гарна, проворна і приваблива". А в родинному житті росіян панує деспотизм, моральна розпущеність, неестетичність росіянок – вони недбають про зовнішній вигляд хат, навколо хат немає рослинності, вбрання негарне"…. "Українці люблять свою Батьківщину і її славу, бо слава ця завжди була тісно пов'язана з обов'язком патріотизму"…. "Усі села і хутори їх розташовані у чудових місцевостях. Кожна хата чиста і біла, в оточенні квітучих садків." // До читання російською «Путешествие в Полуденную Россию».
1803 рік – російський чиновник, суддя, статський радник Павло Сумароков (роки життя 1767-1846), коли вперше вступив на Українську землю, занотував: "Інші обличчя, інші звичаї, інший одяг, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут межа імперії? Чи не до іншої в'їжджаю держави? Бо ж тут цілком інші обличчя, інший одяг, інші звичаї, інший соціальний устрій, інше ціле життя".// До читання російською «Досуги крымского судьи или второе путешествие в Тавриду Павла Сумарокова».
1804 рік – російський письменник-сентименталіст Петро Шаліков (роки життя 1767-1852), подорожуючи Україною в 1803-1804 роках, писав: "Побачивши Малоросію [Україну], очі мої не могли налюбуватися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, ласкавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок. Був здивований попівною, яка дуже гарно танцювала. Цей факт може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей. Загалом неможливо рівняти українського священника з московським. Українські священники своїм поводженням служать прикладом для всіх, і тому вони користуються великою повагою". // До читання російською "Путешествие в Малороссию".
1816 рік – російський історик, географ, етнограф Льовшин Олексій Іраклієвич (роки життя 1798-1879) подорожуючи Україною, писав: "В українських селян існує побожність, палка любов до батьківщини, войовничість, патріархальний родинний лад, невинність молоді і чистота звичаїв. У селян розвинене почуття власності, а тому немає крадіжок. Але мушу сказати про ворожість українців до великоросіян. Матері лякають своїх дітей москалями, вони говорять: "це добрий чоловік, а це москаль". Багато матеріалів про побут та культуру українського народу; автор описав красу української землі, пам’ятки старовини, особливості життя мешканців. Підкреслив великі можливості української мови як мови літератури і навіть науки. Але в кінці пише: "На жаль я мушу закінчити свій опис неприємною рисою. Я мушу сказати про ненависть українців до москвинів. Тут часто почуєш, як вони кажуть: "Добра людина, але москаль". Але цього ще мало, вони передають це почуття навіть немовлятам, лякаючи їх москалем. Перестрашена цим іменем, дитина перестає плакати". Першу книгу «Листи з Малоросії» опублікував у Харкові 1816 року.
1817 рік – Російський таємний радник, драматург, мемуарист Іван Долгорукий (роки життя 1764-1823), подорожі Україною, вів щоденник: "Інша мова, інші звичаї, інший вигляд ланів, доріг, які всі обсаджені деревами, чого немає на Московщині. Український церковний обряд та вигляд церков відрізняються від московських... настільки я зауважив, придивляючись і прислуховуючись, Україна не почувається щасливою, незважаючи на всі багатства природи... політичне сонце її не так гріє, як небесне світило. Україна змучена, терпить різні тягарі і тужить за втраченою свободою колишніх віків. Нарікання глухе, але майже загальне". // До читання російською «Путешествие в Киев в 1817 году. М., 1870».
1839 рік – Російський військовий діяч, історик, друкар, бібліофіл Микола Всеволожський (роки життя 1772-1839) писав: "Здесь чувствуеш уже совсем иную природу: ты вступил в Малороссию [Украину] ! Народ не тот, черты лица другие, почва земли, местоположения – все принимает другой вид;... вообще все гостепреимнее". // До читання «Подорож через Південну Росію, Крим і Одесу в Константинополь, Малу Азію, Північну Африку, Мальту, Сицилію, Італію , Південну Францію і Париж в 1836-1837 роках »(т. 1-2, 1839)
1842 рік – російський історик, один з ідеологів російського панславізму та створення могутнього московського царства, яке мало об'єднати всіх слов'ян Михайло Погодін (роки життя 1800-1875) писав про Україну: "Я люблю малоросійські [українські] села. Яка це принада – білі хати в тіні зелених пишних дерев, розсипаних по схилах гори. Видно з першого погляду, що мешканець її приятелює з природою, що він любить свій дім-стріху і не кидає його без потреби. Зовсім не так у Великоросіїї, часто рослинки не побачите біля "ізби", і рідко коли сидить вдома клопітливий господар, він поспішає з промислу на промисел. В нього хата лиш для переспання"…. "Малороса [українця] не турбує жадібність москаля [московита], він щасливий у середині своєї хати під черемшиною. Між іншим, і москаль не народився шахраєм і плутом, а зроблений або зробився таким...".
1846 рік – російський демократ, філософ-матеріаліст Віссаріон Григорович Бєлінський (роки життя 1811-1848) літературний критик і публіцист, він писав: "В Украине, и теперь еще так много человеческого и благородного в семейном быту, где отношения полов строятся на любви, а женщины пользуются правами своего пола; все это противоположно Московии, где семейные отношения грубы, женщина – род домашней скотины, а любовь совершенно постороннее дело при браках".
1858-1863 рр – російський письменник та громадський діяч Іван Аксаков (роки життя 1823-1886) написав «Дослідження про торгівлю на українських ярмарках» (1858), яке є важливим джерелом для вивчення історії торгівлі. У віршах та драмах розвивав ідеї слов'янофілів. Аксаков і Шевченко були знайомі. Тарас Шевченко негативно поставився до Аксакова. Він відмовився співпрацювати з ним в газеті «Парус», яку Аксаков редагував, сатирично згадав журнал «Русская Беседа» у вірші «Умре муж в великій Власяниці». В листі до А.Тютчевої від 16 липня 1863 року Аксаков писав: "Переїхавши поза Харків, я відчув себе в Малоросії [Україні] – у країні, де, здається, мало приязні до Великоросії, незважаючи на православ'я та найближчі стосунки."… "Українські пісні гарні, і від них віє теплою країною, літом, природою, до якої мене так тягне після обридлої півночі"…."Що за розкіш – чарівна Малоросія [Україна]! Вона має Вам подобатися. В її природі нема нічого яскравого, різкого, але стільки миролюбного, ласкавого, такий поетичний колорит овіяв її цілу, що в ній є невідлучна принада" // До читання ....
1863 рік – російський письменник, філософ Олександр Іванович Герцен (роки життя 1812-1870) був одним із небагатьох представників російської революційної інтелігенції, що прихильно ставився до ідеї української державної незалежності: "Нет ничего более сообразного со славянским характером, чем положение Украины, или Малороссии, со времен Киевского периода до Петра I. Это была казачья и земледельческая республика с военным устройством, на основах демократических и коммунистических. Республика без централизации, без сильного правительства, управляемая обычаями, не подчиняющаяся ни московскому царю, ни королю польскому. В этой первобытной республике не было и следа аристократии; всякий совершеннолетний человек был деятельным гражданином; все должности, от десятника до гетмана, были выборными."//
1893 рік – російський історик, український та російський етнограф, археолог Вадим Васильович Пассек (роки життя 1808-1842), онук українського полковника зі Слобожанщини, котрий мав невеликий маєток у Вовчанському повіті. Народився в Сибіру, куди був засланий на поселення його батько. Записував народні пісні — увійшли до збірки народних пісень Миколи Гоголя. Пассек писав: "Кто первым из нас вошел в связи с европейскими державами? Кто остановил гибельный поток первых татарских орд, принудил их снова удалиться в свои степи и так сильно, так пламенно и роскошно воспел битвы с кочевыми племенами? Малороссиян [Украинцев]… Какой народ без твердых и постоянных пределов, границ, без неприступных гор, умел быть страшным для своих врагов, успел развитъ свою национальность и сохранить ее в тяжелые пять веков насилия татарского, польского, московского? Какой народ в пять веков неволи, когда пепелили его города, предавали мучениям за преданность религии, умели ее сохранить, и в то же время был грозою своим притеснителям, и среди сих пыток созидал училища для образования юношества? Этот народ был малороссияне".// До читання п'ять томів «Очерков России» .
1898 рік – російський дослідник фольклору, професор Петро Олексійович Безсонов (роки життя 1828-1898) : "Все почти подверглось их (украинцев) реформе... богословское учение, исправление священного и богослужебного текста, печатание, дела раскола, церковная администрация, проповедь, храмовое, общественное и домашнее пение, ноты, внешность архиерейских домов, образ их жизни, экипажи и упряжь, одежда служителей, вид и состав школ, предметы и способы учения, содержание библиотек, правописание, выговор речи устной и в чтении, общественные игры и зрелища и т.д., и т.д." //
1917 рік – російський письменник М.Горький (роки життя 1868-1936) писав: "Я перейшов пішки всю нашу землю від чорноморського степу до біломорської північної тундри, отже знаю її добре... Душа українця росте і купається в яскравих, гарячих променях південного сонця, а москвин все своє життя живе в сутінках та холоді північних лісів". //
1887 рік – російський ініціатор сумнозвісного Емського указу і обмежень на вживання української мови в Російській імперії Михайло Никифорович Катков (роки життя 1818-1887), вважав розвиток української літературної мови шкідливим: "Польська революція є дрібницею порівняно з українським народним рухом. Польська революція може відірвати від імперії лише один край – Польщу, а втрата України – це кінець московської імперії".//
1908 рік – російський композитор О.Архангельський (роки життя 1846-1924) так казав про Україну: "З другої половини XVII століття українці в Московії – найкращі та найбільш видатні діячі".
Подготовлено 29 июля 2014 года,
прямая ссылка http://historyukrainian.blogspot.com/2014/07/blog-post_29.html
© likagordasky
Комментариев нет:
Отправить комментарий