Фальсифікація про входження України під протекторат... 1654

---

Розбиваючи російсько-радянські міфи та фальшування: "Про входження України під протекторат Росії у 17 ст". Заради Бога! 21 століття. Годі вже брехати, люди! У 17-му столітті ще не було Росії — вона звалася Московія та була васалом Кримського Ханату аж до 1700 року! Треба в усі сторони світу розкривати: яких великих побрехеньок розпустили московити. Ніякого входження України під Моськву не було 1654 року. Моськва аби знайти засоби сплачувати Криму данину (поминки — за московитським тлумаченням), лізла в усі боки як сарана – та воювала з Польщею, Литвою, Руссю-Україною та іншими. Уважно придивіться на мапу 1596 року Taurica Chersonesus,, великий формат туточки! 

частина мапи Taurica Chersonesus, яка входить до "Atlas sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Fugura", 1596 року. Згадаємо, що було на ті часи:

• Велике князівство Литовське-Руське на протязі 15-17 століть воювало проти князівства Московія...
• 1569 року внаслідок Люблінської унії – Велике князівство Литовське-Руське утворило з Королівством Польським — Річ Посполиту (Республіку).
• 1596 рік. Король Речі Посполитої – Сигізмунд III Ваза (роки життя 1566-1632; роки правління 1587-1632), повний титул: «З Божої ласки Король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянтський, а також дідичний король шведів, готів і венедів».
• 1596 рік. Кримське ханство, править кримсько-татарський хан з династії Ґераїв –  Гази II Ґерай Буря (роки життя 1551-1607; роки правління 1588-1596). Він мав великий авторитет в Стамбулі: воюючи на два фронти (в Угорщині і Персії), Османська імперія завдячувала Гази II допомогою султанським військам в перемозі на угорському фронті.
• 1596 рік. Становище Московії було катастрофічним на той час –– повне виснаження після програшу у польсько-московитської війни 1577-1582 років. Великокнязем Московії є останній з роду суздальских Юрійовичів – хворобливий й недоумкуватий Федір I (роки життя 1557-1598; роки правління 1584-1598). Московією фактично правив татарин з роду князя Чета – Борис Годунов (роки життя 1551-1605, великокняжіння 1598-1605).
• 1596 рік. На півдні України існує Запорозька Січ. Докладніше за часи запорозьких козаків читати туточки. 
• 1609-1618 роки – король Польщі Сигізмунд III Ваза вів боротьбу проти Московитського князівства. В цій боротьбі брали участь українські реєстрові козацькі полки та запорозькі січові козаки (в загальному складі – не менше 30 тисяч чоловік) під командуванням гетьмана реєстрового козацтва Петра Сагайдачного. 
• 1648 рік – після великого козацького повстання під керівництвом Богдана Хмельницького, Річ Посполита втратила чверть всіх територій та контроль над центральною частиною українських етнічних земель. Таким чином, з 1648 року Річ Посполіта признала існування запорозьких козаків, українського народу та України.
• 1648-1654 роки. Під час Визвольної війни українського народу, війська Великого князівства Литовського брали участь у боротьбі проти Української держави (Запорозького козацтва). Литовський гетьман Януш Радзивілл (роки життя 1612-1655) керував каральними походами в Україні, розправою над населенням у захопленому Києві 1651 року, та вже 1654 року його війська були розгромлені українськими козаками.
• 1654-1667 роки – Польсько-московитська війна. Річ Посполита воювала проти князівства Московія. Ян II Казимир (Король Польщі, Великий князь литовський, Великий князь Руський) боровсь проти Москви.
• до 1700 року Московія – васал Кримського Ханату (див. Бахчисарайський договір від 14 липня 1700). «The bloody mire of Mongolian slavery, not the rude glory of the Norman epoch, forms the cradle of Muscovy, and modern Russia is but a metamorphosis of Muscovy» Karl Marx...

 ***

Московія – васал Кримського Ханату. 1554 року кримський хан Девлет I Герай видає ярлик Івану Грозному на займану посаду "великий князь Московитський", сьогодні сказали б "губернатор Московської області". Дана посада "великонязя Московії" не переходить у спадок !!! Головним в Московії залишається ВІЦЕ-КОРОЛЬ МОСКОВІЇ (Moskovise Viceroy). Віце-король є королівським офіційною особою монархії, тобто Кримського ханату, віце-король управляє колонією або державою-васалом від імені та як представник монарха – кримського хана династії Гераїв.
 

Московія офіційно була васалом Кримського Ханату аж до липня 1700 року, тож кримськими ханами династії Гераїв призначався Московитський намісник короля тобто віце-король Московії. 

1562 року господар земель московитских і правитель Криму Хан Девлет I Герай відправляє в Московію Віце-короля. 
 
MOSKOVISE VICEROY – ВІЦЕ-КОРОЛЬ МОСКОВІЇ призначався кримськими ханами до 1698 року включно!

ПРАПОР ВІЦЕ-КОРОЛЯ МОСКОВІЇ 1682 РОКУ: дві татарські шаблі навхрест на триколірному тлі (червоний – синій – жовтий) з посипаними одинадцятьма восьмикутний зірками. Підпис на малюнку  "Moskovise Viceroy" (в перекладі "Московитський намісник короля" або "Віце-король Московії"). 


***

Аби московитам 18-го століття залізти у Київ та отримати владу над усією Руссю, а також затерти з історії українське запорозьке козацтво – Моськва придумала самий великий обман, це намуровання якогось "входження України" під... татаро-фіно-угорську Московію.  

Моськва на вигадки – це щось! Головне, що сама у це вірить скажено. Як у московитів працює отой їх фіно-угорський мозок (та пробачать мене фіни) ??? Напочаток, розгорни на купки історію Росії (тобто Московії) 15-18 століття, де історична "картина маслом" заплямована російськими лжеісториками, які навіть не-вміють тримати пензля:

• По-перше – 15 століття, з 1474 [6982] року князівство Московія (праматір Росії) стало васалом Кримського Ханату та cплачувало данину Криму на протязі 226 років (з 1474 по 1700 роки). Великокнязі Московії – Іван ІІІ Жорстокий (роки життя 1440-1505) та Іван IV Грозний (роки життя 1530-1584) – пишалися своєю належністю до татарської орди, ісламською вірою та з гордістю носили чалму. Російські історики про це мовчать як риби!
• По-друге – 16 століття, а саме з 1532 [7040] року Кримський Ханат (قريم يورتى) став Окремою Державою незалежною від Османської Імперії але союзною, у той рік столицю кримського ханства перенесено з Каффи до Бахчисараю. Це було 1520-1566 роки, у період правління Сулеймана Пишного (роки життя 1494-1566)... тож ми пам'ятаємо з історії Туреччини, що ріднесенький дідусь Сулеймана – той самий кримський хан Менглі Гірай (роки життя 1445-1515), у якого дочка Османська імператриця Айше Хафса Султан (роки життя 1479-1534) — перша валіде-султан в Османській імперії, дружина Селіма I Грізного і мати султана Сулеймана І Пишного. А дружина Сулеймана була русинка Настя (Гюррем).
• По-третє – 17 століття, читаємо уважно "Бахчисарайський мирний договір" про перемир'я 13 січня 1681 [23 січня 7189] року у Бахчисараї між Туреччиною, Кримським ханством та Московитською "державою", зумовлений війною за українські землі... Бо після вигнання турками(!!!) з земель українських московитів й отримання замку Чигирин (Çehrin) у 1678 році, турки разом зі запорозькими козаками під правлінням Івана Сірка зібралися йти війною на Московію за непослушаніє останьої. Але хитрі московити вирішили укласти договір про ненапад Османською Імперією на Московитьске князівство. А ми ще пам'ятаємо, на той час у Османській Імперії якраз правив "Жіночий султанат" де головною була султанка Валіде Турхан Хадиджа – українка Надія зі Східної Україні (Haseki Turhan Hatice Valide Sultan; роки життя 1627-1683) – матір правлячого султана Мехмеда IV.
• По-четверте – 18 століття, до 14 липня 1700 року Московія офіційно все ще васал Кримського Ханата, тому регулярно сплачувала кримським ханам данину. Так й було цілих 226 років (1474-1700), читаємо уважно Константинопольський договір від 1700 [7208] року.  Це було ще за 21 рік до переназви Московії у "Росія".
• По-п'яте – 18 століття, 1711 року Кримський Ханат при правлінні кримського хана Девлета II Ґерая (роки життя 1648-1719) у рамках союзу з Туреччиною та українським гетьманом Пилипом Орликом здійснює рейд на Слобожанщину (східна частина України) з метою ослаблення Московії, та й ще кримська орда бере участь у поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну.
• По-шосте – 18 століття, до кінця 1721 року князівство Московія ще була під своєю назвою MOSCOVIE. cтавши "Росія" лише у листопаді 1721 [7229] року, коли пролунав указ Петра Великого (першого царя за весь час у Московії): «отныне Московия – это Россия, а московины теперь будут называться русскими и никак иначе».

***

Переходимо до ІСТОРІЇ УКРАЇНИ, яку написали російсько-радянські пройдисвіти... а мільйони мовчки читають цю ганебщину. Дивимося розділ "Входження України під протекторат Російської держави" або так званий московитсько-український договір. Пригадаємо Правду та розпізнаємо фальшування московитів (із зауваженнями). Включаємо вже пам'ять і спостережливість, прочитаємо ще раз отоє оповідання – написані моськвою – під назвою "входження України...", лише вставляємо поряд правдиві істинні назви для тих часів. УВАЖНО ЧИТАЄМО, бо логіка тих, хто написав, зовсім відсутня - хоча писана українською! Поїхали беремо по абзацах:

"Перша спроба переговорів з Московією (васалом Кримського Ханства до липня 1700 року) відбулася наприкінці 1648 року через єрусалимського патріарха Паїсія*, який їхав через Київ до Москви. Контакти з великокнязем Московії (васалом Кримського Ханства) підтримувались і протягом 1649 року. Зокрема, у березні 1649 року прибуло з Москви в Україну перше офіційне посольство. Його очолив Г. Унковський**. Метою було вивчення ситуації в країні. Посольство перебувало в Чигирині з 13 березня по 22 травня [1649 року]."

Загалом за період із 1649 р. до початку 1654 р. в Україні побувало 13 посольств із Москви (васал Кримського Ханства до 1700 року).

У квітні 1649 року до Москви вирушило перше*** українське посольство на чолі з чигиринським полковником Ф.Вишняком. І хоча Росія, (насправді Московія васал Кримського Ханства до 1700 року) після недавньої тяжкої війни з Польщею займала вичікувальну позицію, переговори відбулися.

ПОЯСНЕННЯ: 
* Єрусалимський патріарх Паїсій (на посаді з 23 березня 1645 по 2 грудня 1660) за часів, коли Єрусалимська Православна Церква знаходилася під Османською Імперією, продовжуючи практику «святої міграції», ходив по різних державах яка Трансільванія, Молдова, Україна, Московія – щоб випросити милостиню на користь свого власного патріархату для охорони Святих місць Братства Гробу Господнєго. То представте собі православну людину (яка думками зайнята про своє: де взяти гроші на утримання Святих місць) буде умовляти запорозьке козацтво, яке сповідувало католицьку віру, йти під крило до східного полудикого сусіда московита, який майже 300 років нищив навколішки усе живе руське???? Аналізуючи історичні факти з різних джерел, ми бачимо – патріарх Паїсій мав дві подорожі до Московії: у 1648-1649 роках як Єрусалимський патріарх, та 1666 року як патріарх Олександрійський (на посаді 1657-1665 та 1668-1677), пропущено майже два роки 1666 та 1667. Де він був? Чим займався? Тож у якому званні-чинах Паїсій їхав до Москви 1666 року на запрошення московитського великокнязя Олексія (роки життя 1629-1676) аби 2 листопада 1666 року взяти участь в Синоді, який засудив Московського патріарха Нікона за перевищення своїх обов'язків. Але ця поїздка Паїсія до Московії забезпечила значну фінансову допомогу для Олександрійського Патріархату.

** Думний дяк (секретар великокнязівської канцелярії) Унковський Григорій з піддячим (діловодом) Сємьоном Домашнєвим у березні 1649 року супроводжували посла Гетьманщини в Московії Силуяна Мужиловського від Москви на Україну до резиденції гетьмана. Це було, так зване, перше московитське посольство в Україні. Провів 17-22 квітня в Чигирині переговори з Богданом Хмельницьким, виклавши позицію московитського уряду, згідно з якою він був не готовий погодитися на військовий союз з Україною, бо не міг порушити Поляновський мирний договір 1634 з Річчю Посполитою. На переговорах було розглянуто умови безмитної торгівлі між українськими та московитськими купцями. Після закінчення переговорів повернувся до Москви разом з українським послом полковником Федором Вешняком.

*** А ми вже знаємо, що перше українське посольство до Москви було раніш у січні-березні 1649 року з Силуяном Мужиловським, який у березні 1649 року вже повернувся додому на Україну.  

ЧИТАЄМО ДАЛІ: 

Хмельницький вимагав військову допомогу проти польської експансії в обмін на те, що Україна прийме протекторат Росії, насправді Московії (васал Кримського Ханства до 1700 року).

Після Зборівської угоди гетьман почав активніше домагатися російської московитської підтримки. При цьому він наголошував на можливості навернути під протекторат Росії, насправді Московії васал Кримського Ханства до 1700 року).

Цю пропозицію українська сторона відхилила, однак гетьман дав зрозуміти, що в разі зволікання Москви (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року) вона не виключена.

У лютому 1651 року відбувся Земський собор, на якому російське московитське православне духовенство і бояри погодилися взяти Богдана Хмельницького разом із Військом Запорозьким під протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року). Але фактичних кроків для реалізації цього рішення зроблено не було. Водночас тривали надзвичайно виснажливі для українського народу воєнні дії.

22 квітня 1653 року до Москви (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) прибуло нове посольство* від Хмельницького – К.Бурляй і С.Мужиловський. Вони передали повторне прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її "під високу руку" і послати на допомогу військові сили.

ПОЯСНЕННЯ: 
* Про яке прохання йде мова? Адже українське козацтво вело перемовини зі всіма сусідами аби вийти з-під гноблення Польщі. Тож українські посли Силуян Мужиловський разом з Кіндратом Бурляєм у квітні-травні 1653 року очолював українське посольство у Москві. Того ж року 1653 очолив українське посольство до шведської королеви Крістіни Першої. 1653 року спільно з Гетьманом Війська Запорозького Іваном Виговським вів переговори з кримськими татарами, які були хазяївами московитів !!!

ЧИТАЄМО ДАЛІ:  

Проте Москва ( яка була васалом Кримського Ханату до 1700 року ) розпочала дипломатичні переговори з Річчю Посполитою. 30 квітня до Варшави прибуло посольство у складі князя Б.Рєпніна-Оболенського, окольничого Б.Хитрого, дяка Посольського приказу А.Іванова. У листі до Яна Казимира пропонувалося повернутися до умов Зборівського договору, скасувати Берестейську церковну унію 1596 р., на що уряд Польської держави не погодився. Тоді посли заявили: "Государь, насправді Великокнязь Московії (васал Кримського Ханату) о тех делах более терпеть не будет и о подобных неправдах велит писать в окрестные государства" (???).

1 жовтня 1653 року царський уряд, насправді уряд Московії (васал Кримського Ханату) скликав Земський собор, на якому ухвалили рішення: "Гетмана Богдана Хмельницкого й все Войско Запорожское з городами и землями принять". 31 грудня московське посольство, очолене В.Бутурліним, приїхало до Переяслава для перемовин.

6 січня 1954 року туди прибули Хмельницький, який затримався через похорон сина Тимоша, та І.Виговський зі старшиною. 8 січня вранці відбулася таємна рада гетьмана з козацькою старшиною і полковниками. Вона визнала (???) протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), внесла поправки, що базувалися на демократичних засадах і звичаях козацтва. Того ж дня на міський майдан було скликано людей.

Виступаючи, Хмельницький наголосив на необхідності для України визнати протекторат сильної держави – Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Учасники Переяславської ради підтримали гетьмана. Потім в Успенській соборній церкві Бутурлін, Хмельницький та козацька старшина мали скріпити прийняте рішення спільною присягою. Але московський посол відмовився присягати від імені царя, насправді великокнязя Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) посилаючись на те, що самодержець не присягає своїм підданим. Спершу така заява дуже обурила Хмельницького, але потім він вирішив, що це звичайнісінька формальність і зважати на неї не варто. Гетьман і старшина поклялися на вірність царю. Щоправда, не присягнули Іван Богун, Іван Сірко та деякі інші.

Юридичний статус України в складі Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) було закріплено "Березневими статтями" (?????????), відомими ще лід назвою "Статті Богдана Хмельницького". Згідно з цим документом, гетьмана і старшину повинна обирати рада; українська адміністрація і судоустрій не підлягатимуть Москві ( яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ); залишиться давній поділ на стани: козацький, шляхетський, міщанський і духовний, кожний з яких зберігатиме свої права; козацьке військо становитиме 60 тис. осіб; Україна матиме право вести переговори з іншими державами.

Українці ж визнавали за Росією, насправді Московію (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) право тримати в Києві воєводу із залогою. Царя належало повідомляти про обрання нового гетьмана, про закордонні посольства. Історик А. Яковлєв (приват-доцент Московського університету, чуваш за національністю) дійшов висновку (яким чином він дійшов якщо нема оригіналу?), що проектом договору "гарантувалась повнота внутрішньої автономії держави й усувалось будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України".

21 березня 1654 року українські посли (які саме? прізвиська) подали російському правителеві, насправді великокнязю Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) нову редакцію проекту договору, що містив уже 11 статей (замість 23). Проте його зміст не змінився за рахунок скорочення та об'єднання низки статей.

27 березня 1654 року їх було підтверджено жалуваною грамотою царя, насправді великокнязя Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Однак царський уряд (чий? Кримського Ханату?), що проводив політику жорсткої централізації Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), одразу ж почав обмежувати автономію України, скасовувати права її населення, хоча за "Березневими статтями" Україна вважалася окремою державою.

Тим часом Польща знову виступила проти України. У березні 1654 року її військо вторглося на Поділля, Волинь і Брацлавщину. Тепер українському військові допомагала Росія, насправді Московія (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), яка вже перебувала у стані війни з Польщею. До кінця 1654 р. поляки відступили (аби зрозуміти що це брехні, уважно читаємо історію за 1654 рік).

Взимку 1656 р. вони пішли на Умань вже за підтримки кримського хана, але в Охматівській битві зазнали поразки. Українські війська визволили Поділля і майже всю Східну Галичину. 19 вересня того ж року поблизу Городка поляків знову було переможено. Невдовзі проти Польщі виступила і Швеція.

У серпні – жовтні 1656 року Росія, насправді Московія (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) і Польща уклали Віденське перемир'я. У цей час Хмельницький займався утвердженням союзу зі Швецією, Семиграддям, Бранденбургом, Молдовою, Волощиною та Литвою проти Польщі та Криму.

Так, уклавши 1656 року українсько-трансільванський договір із семиградським князем Юрієм Ракоці та погодившись підтримати його кандидатуру на польський престол, гетьман домігся того, що Ракоці спільно зі шведськими військами здійснив похід на Польщу і навіть захопив Варшаву. Проте невдовзі поляки отримали допомогу від татар і австрійців. Семиградського князя було скинуто з престолу (великого князівства). Всі ці події остаточно підірвали здоров'я хворого Хмельницького і 6 серпня 1657 року він помер.

Отже, національно-визвольна війна 1648-1657 рр. започаткувала розбудову української державності, сприяла створенню військово-адміністративної системи. Водночас входження (???) під протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) мало неоднозначні наслідки. З одного боку, це допомагало національному й культурному відродженню, оскільки припинився наступ уніатства й католицизму.

З іншого – це не був рівноправний військовий союз, оскільки вже в "Березневих статтях" було значно обмежено економічні і політичні права гетьманського уряду. Невдовзі (коли сама?) цар, насправді великокнязь Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) взагалі скасував автономію України. Українському народові було накинуто тяжке ярмо кріпацтва.

Перехід України під протекторат російського царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Трагедія Козацької держави, зумовлена вкрай складними геополітичними умовами, полягала в тому, що як суверенна держава вона могла існувати, прийнявши протекторат одного із сусідів (ТА НЕВЖЕ ???). Як підтвердив перебіг Національно-визвольної війни, міжнародні договори України з Молдавією, Туреччиною, її васалом – Кримським ханством (на той час Кримський Ханат вже був самостійною державою!!! дивись вище.) не усували загрози відновлення польської колонізації.

Неодноразова зрада українських інтересів кримським ханом цю загрозу ще більше посилювала. Залишалась єдина надія на допомогу сусіднього єдиновірного з часів Київської Русі братнього російського, насправді московитського фіно-угорського народу (який ніколи не був братнім українцям, про етнос Росії-Московії дивись тут ).

Вже після перших перемог 1648 р., за порадою з полковниками та ієрархами православного духовенства, Б.Хмельницький прийняв рішення про звернення по військову допомогу до Москви якя була васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Українське посольство на чолі з полковником Силуяном Мужиловським відбуло у січні 1649 року до царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

У відповідь на це в Україну прибуло перше повноважне посольство з князівства Московія (якка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) на чолі з Г.Унковським.

Упродовж п'ятиденних переговорів у Чигирині (17-22 квітня 1649 р.) воно переконалося у прагненні українського народу звільнитись з-під гніту Польщі, у потребі військової допомоги. З цього моменту дипломатичні зв'язки між Україною і Росію, насправді Московію (якка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) стають постійними.

Протягом 1649-1654 років Б. Хмельницький відрядив до Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) 10 повноважних посольств. Москва за цей час відправила в Україну не менше 15 посольств і окремих посланців.

Дедалі наполегливіше гетьман і його посли просять (з якого?) Москву яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) взяти Україну під "високу государеву руку" і тримати її "від неприятелів в обороні". Проте російський цар, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) не наважувався подати військову допомогу Україні, побоюючись війни з Польщею.

З іншого боку, царя лякала перспектива зближення гетьмана з Кримом і Туреччиною. Україні було дозволено лише безмитно купувати в Росії, насправді Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) хліб і сіль, відкрити кордон для українських біженців. У 1651 р. відбувається масовий перехід селян і козаків на Слобідську Україну.

Такі переходи відбувалися і в наступні роки. Поселенці наділялися землею і грошовою допомогою. Царський уряд, насправді великокняжий уряд Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) не чинив перешкод донським козакам перебувати у лавах українського козацтва (Примітка: запорізькі козаки та донські казаки – то одне й те саме, читати ТУТ, але фальсифікатори історії навмання спотворювали геополітичну територію й доводили до розбіжностей між групами казаків, яби показати, що землі Кубані не є українськими).

Наприкінці 1653 року Росія, насправді Московія (васал Кримського Ханства до 1700 року ) досить зміцніла, щоб вступити у війну з Польщею. Вже в червні цар, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) сповістив про свою згоду взяти під свій протекторат Військо Запорозьке. Земський собор 1 жовтня 1653 р. прийняв рішення про розірвання договору з Польщею і про те, що "гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское с городами их и землями принять под свою государеву високую руку...".

Для здійснення цього рішення цар, насправді Олексій Михайлович великокнязь Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) відправив до України повноважне посольство на чолі з боярином В.Бутурліним.

Посольство мало завдання передати царську грамоту, яка сповіщала про рішення Земського собору, і привести Військо Запорізьке до присяги на вірність царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року.

Отже, союз України з Росією, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) був об'єктивно обумовленим, неминучим (та невже ???). На цей крок гетьман погодився, коли всі інші дипломатичні зусилля захисту суверенітету України виявилися непродуктивними (Ого! А пригадати звернення за допомогою Рудольфа II... а потім й французів, які кликали запорожців).

Правове оформлення переходу України під протекторат російського царя, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року).

8 січня 1654 р. у Переяславі гетьманський уряд скликав Генеральну раду. Оскільки після виснажливої осінньої кампанії 1653 р. козацьке військо було розпущене по домівках, у місті знаходилися лише місцеві козаки, частина прибулих представників козацьких полків, міст України, духовенства.

За оцінкою російського, насправді московитського воєводи Бутурліна, це було "собранье всего народа", "великое множество всяких чинов людей". М.Грушевський уточнював: на Раді були присутніми від війська близько 200 осіб, з них приблизно половину складали полкова старшина і козаки, іншу – сотники.

На думку історика козацьких рад Л.Окіншевича, міщанство було представлено на Раді як "державний елемент". Разом із міщанами у Раді брали участь понад 300 осіб, оскільки відомо, що присягу царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) тоді склало 284 особи.

Представники запорізького козацтва участі у Раді не брали.

Не представлені були й ряд адміністративних полків, селянство – тобто більшість населення. Отже, Переяславська рада мала представницький характер, хоч це представництво відображало волевиявлення лише частини станів населення держави.

На раді було оголошено грамоту царську, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) і її учасники погодилися перейти під "високу руку" російського царя Олексія Михайловича, насправді не царя а великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Рішення Земського собору і Переяславської ради стали усним договором між Україною і Росію, насправді Московію (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року).

Увечері 8 січня 1654 року на Переяславському церковному соборі Хмельницький та генеральна старшина присягнули на вірність царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ), після чого російські, насправді московитські посли вручили гетьману клейноди – корогву булаву (Господи! Вони хоча б знають що таке булава?)і щедрі подарунки. Два наступні дні козацька старшина й посли обговорювали характер і принциповий зміст українсько-російського московитського договору.

Йшлося про військовий союз, територію, на яку поширювалася протекція московського царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) та гарантії прав і вольностей всіх станів українського суспільства.

Після цього московські посли поїхали по Україні приводити до присяги населення (та невже???). Та це давалось непросто – не всі українські полки і міста виявили бажання скласти присягу.

Відмовились від присяги Уманський, Брацлавський, Кропив'янський та Полтавський полки, полковники І.Богун, І.Сірко, митрополит Київський Анастасій Селява (роки життя 1583-1655) предстоятель Руської Унійної Церкви (тобто помісна католицька церква грецького обряду), який заборонив своїм парафіянам складати присягу Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Проте "...народ присягав без спротиву, – писав ложноє М.Костомаров. – "Більшість українців своєю присягою підкріпили рішення Переяславської ради".

Б.Хмельницький і козацька старшина не були впевнені, що усна домовленість виконуватиметься російською, насправді стороною московитською , яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Вони бажали юридичного оформлення договору, письмового закріплення прав і обов'язків сторін, збереження суверенітету Української держави.

Проект цього договору розроблявся довго й ретельно (тобто, ми розуміємо... що ці розробки проводилися вже у 19-20 століттях російськими істориками аби смачно закрутити фальшування та наблизити Московію до земель Русі). Він складався з 23 пунктів ("прохальних статей"), основними з яких були: недоторканність витвореного в ході Української революції політико-адміністративного, військового, судового устрою Козацької держави; збереження прав і вольностей козаків, шляхти і міщан; 60-тисячного козацького реєстру та встановлення платні реєстровцям; виборність гетьмана і старшини; невтручання царських представників у справи місцевого управління; право гетьмана приймати чужоземних послів; участь російського, (насправді, війська московитського, васалом Кримського Ханства) у війні з Польщею.

За умов виконання усіх статей Україна погоджувалася перейти під протекторат московського царя, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства) і на знак підданства зобов'язувалася сплачувати данину (та невже ????). В історичній науці цей документ називають по-різному: статті Б.Хмельницького, "Прохальні пункти", Переяславський чи Московський договір, оригінал якого не зберігся (ясна річ ... як може зберегтися те чого не було у природі).

17 лютого 1654 р. повноважні посли України – генеральний суддя С.Зарудний і переяславський полковник П.Тетеря повезли цей документ до Москви і 14 березня передали його цареві, насправді великокнязю Московії (васал Кримського Ханства). Після попереднього вивчення його було повернуто послам для доопрацювання і редагування.

21 березня цареві, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства) було подано документ, який складався вже з 11 статей. Цар, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства ) і бояри розглянули статті і супроводили кожну з них своїм указом. Здебільшого ці укази підтверджували прохальні пункти, проте в них були й положення, які відкидали окремі їхні умови або серйозно їх коригували.

Йшлося про збереження за гетьманом права зовнішньополітичної діяльності, але про її характер він був зобов'язаний інформувати Москву (васала Кримського Ханства) та утримуватися від зносин із Туреччиною й Річчю Посполитою.

Російський, насправді уряд князівства Московія (яка була васалом Кримського Ханства) відхилив запропоновану модель фінансових взаємин двох сторін, натомість конституювалось положення, за яким зібрані українською адміністрацією кошти мали йти до царської, насправді  скарбниці князівства Московія (васал Кримського Ханства), а звідтіль повертатись на утримання козацького війська, адміністрації, судів тощо.

У такому вигляді, тобто статті Б.Хмельницького в редакції московського уряду з указами царя, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства) під ними, документ став відомий як Березневі, чи Московські статті (ДЕ ВОНИ ???? ЧОМУ НЕМА ОРИГІНАЛІВ ???).

27 березня 1654 року посли одержали цей документ та жалувану грамоту царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства) Олексія Михайловича Війську Запорозькому і жалувані грамоти козацькій старшині, де також йшлося про передачу Чигиринського староства на гетьманську булаву. (То при яких таких справах була Московія у вільній Україні?)

Таким чином, рішення Земського собору від 1 жовтня 1653 р. і Переяславської ради від 8 січня 1654 р. були закріплені письмовим договором (Де цей договір???). Укази царя, насправді великокнязя Московії (який сам був васалом (слугою) Кримського Ханства) під пунктами Б.Хмельницького і три жалувані грамоти за своєю юридичною природою є ратифікаційними актами (Де оригинали цих документів?).

Московський уряд Олексія Михайловича та його наступники, і навіть такі руйнівники прав України, як Петро І та Катерина II, розглядали ці документи як договір (де ж він???), а Березневі статті називали "договірними статтями".

(Господи! Де ж це все задокументовано!?).

Як бачимо, цей розділ української історії – тай ще українською мовою "...оформлення переходу України під протекторат Моськви..." – ПОВНА московитської ФАЛЬСИФІКАЦІІ! Бо дуже оці "Березневі статті́" 1654 року нагадують "Мінські домовленності" 2014 року, котрі насправді й сьогодні ПШИК. 

Саме найстрашніше, при інтернет-пошуку фрази "Входження України під протекторат Російської держави", на 21 грудня 2014 року надибано приблизна кількість результатів аж 6670 (!!!), тож як воно розплескалося по днищу пострадянському. 

Якщо сказати та написати 1000 разів – народ, малограмотний в області історії, повірить. Якщо це кажуть на самому великому рівні та показують у державних книжках – народ повірить! Бережіться. Читайте уважно кожну історічну бумажєнцію. Хочу залишити цей текст заради послідовного вивчання фальсифікації історії московитів та усієї Східної Європи яка була у СРСР. 

А також ще пару строк:

• З першої половини XVI століття місто Чигирин відоме як укріплений козацький зимівник, що мав невелику фортецю. За часів Хмельницького Чигирин був одним із найбільших міст України. Тут мешкало понад 50 тисяч осіб, розміщувалися державна і військова адміністрації, стояла гетьманська резиденція та палац. Нині місто Черкаської області України.
• 15 жовтня 1592 року — король Сигізмунд III Ваза надав Чигирину — Магдебурзьке право та герб (3 стріли), дозвіл на 2 ярмарки на рік, будівлю ратуші, лазні посполитої та ін.
• 20 липня 1653 рік — Московське посольство прибуло в Чигирин з повідомленням про згоду московського великокнязя Олексія Михайловича взяти під своє "покровітєльство" запорізьких козаків. Насправді посольство привезло підкупні подарунки аби задобрити козаків, але... Козаки не погодилися та трохи не побили оте посольство!!!!
• 24 грудня 1653 рік — війська Богдана Хмельницького перемогли поляків під Жванцем.
• 18 січня 1654 рік — Переяславська загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорозьким та васалом кримського ханату Московитським князівством. Не було ніякого прийняття України до складу Московії 1654 року! Це вигадки.
• 16 вересень 1658 рік — Гадяцький договір (пол. ugoda hadziacka) або "Союз трьох країн" між Литвою, Польшею та Великим князі́вством Руським (ВКР) — назва козацької України у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. Цією угодою Україна мала увійти до складу Речі Посполитої. Угода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами: найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Руського, Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Князівством. Після проголошення Гадяцької угоди розпочинається російсько-українська війна (1658-1659), яка завершилась перемогою козацьких військ під Конотопом.
• 1594 рік. Імператор Священної Римської імперії Рудольф II (Rudolf II Habsburg; роки життя 1552-1612), намагаючись протистояти натиску Османської імперії в Європі, відправив 1594 року на Запорозьку Січ із таємною дипломатичною місією австрійського дипломата й віськовика Еріха Лясоту (Erich Lassota von Steblau; роки життя 1550-1616) з метою укладення воєнного союзу між Запорожжям і Священною Римською імперією для боротьби проти Османської імперії.
• ...
• липень 1700 року. Князівство Московія було васалом Кримського Ханату ще на початок 18-го століття, але згідно Константинопольського договору від липня 1700 року, Московія вийшла з-під васальства Кримського Ханату та перестала платити данину Криму.
• листопад 1721 року. Не було царів у князівстві Московія аж до прийняття Петром Першим імперського крісла у листопаді 1721 року.
• 1721 рік. Князівство Московія переназвано на "Росія" лише у листопаді 1721 року.
• 1785 рік. Україна підпала під московитів, ставши колонією Росії лише з 1785 року! Так, на довгі 132 роки (до 1917 р)!
• 1922 – Україна стає колонією СРСР до 1991 року, так! на довгі 69 роки. Тож СРСР вже скінчився, треба писати правду!
• 1991 рік – незалежність (де-юре), а де-факто Україна досі колонія росії-срср та працює на моськву й співпрацює з московитами-росіянами.

* Протекторат (лат. protector — покровитель) — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи, коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.

**Васалітет (лат. vassus — слуга) — феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього сюзерена. Васал мав по відношенню до сюзерена ряд повинностей, зокрема, подавав йому військову та грошову допомогу. Відносини між васалом і сюзереном створювали систему васалітету. Васалітет, як правило, був пов'язаний з наданням васалові земельного наділу (феоду) у тимчасове володіння. З 10-13 століттях васалітет існував у Київській Русі. Удільні князі Новгородські, Суздальські, Рязанські, Муромські перебували у васальній залежності від правителя Київського. З 15-18 ст. васалітет існував у Кримського Ханату. Великокнязь московитський перебував у васальній залежності від Кримського Ханату династії Гераїв.



Досліджено Лікою Гордаські 2012 року,
додано 22 грудня 2014 року
пряме посилання на статтю http://historyukrainian.blogspot.com/2012/12/blog-post.html


© likagordasky