Природа Київського Університету Святого Володимира. який за радянських часів носив назву Київський Державний Університет ім. Тараса Шевченка. Університет у Києві було закладено 1833 року як Імператорський Київський Університет Святого Володимира. Університет володів католицькою церквою, яку ліквідовано росіянами в 1860 роках. На утримання університету було витрачено велику частину активів ліквідованих Кременецького ліцею на Волині та Ві́льнюського університету після національно-визвольного повстання поляків і литовців проти російського режиму, яке почалося у Варшаві, охопило Литву та поширилося на землі Правобережної України та Білорусі (дивись листопад 1832 року).
Головна будівля університету (червоний корпус) спроектована і побудована 1837-1842 роках у стилі класицизму за проектом українсько-російського архітектора італійського походження, християнина римо-католицького обряду Вінсента Івановича Беретті (Vincent Beretti; роки життя 1781-1842) – представляла собою величезний закритий корпус зі стінкою 148 метрів та великий внутрішній дворик. Будівля досі носить кольори ордена Святого Володимира, які були ще за часів Російської імперії: червоний і чорний. Девіз ордена «Utilitas, Honor et Gloria» також стали девізом університету (з латини: "Користь, Честь і Слава").
Спочатку Київський Університет, будучи під владою російською, мав намір зупинити українську інтелігенцію та розвернути колонізацію російської сарани. Але... перший ректор Київського Університету Св. Володимира у 1833-1844 роках був українець, видатний український вчений-енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду Полтавщини, християнин греко-католицького обряду Михайло Максимович (роки життя 1804-1873), який також початково був єдиним викладачем російської словесності. Тепер його ім'я носить університетська Наукова Бібліотека.
***
Київський Університет у 1834-1860 роках був майже цілком польсько-українським вузом, професорські кадри (особливо на гуманістичному і природному напрямі) походили із Кременецького ліцею, студенти і викладачі русинські, а російські являли в цих роках ледве біля 10% академічної спільноти. У 1838/39 академічному року польські студенти являли майже 62,5% сукупності усіх студентів Університету. Тутешні польські студенти ще наприкінці 50 років почали конспіративну підготовку до повстання, яке вибухнуло у 1863 року. Але у 19-му столітті російському уряду було вкрай складно запобігти цим приготуванням через те, що не лише Університет, але і сам Київ в культурному сенсі був наполовину польським і українським містом, росіян у Києві майже не було аж до кінця 19 ст.
Кременецький ліцей на Волині (або Волинська гімназія вищих наук) засновано 1805 року на території тоді вже закритого монастиря ордену єзуїтів у місті Кременець, де на його території ще у 1750 році було засновано єзуїтський коледж. Після розпуску ордену 1774 року у будівлі розміщувався коледж, а з 1775 року, крім школи, розмістився фонд Комісії Національної Освіти. Засновник Кременецького ліцею — польський освітній і економічний діяч, історик, тодішній інспектор з питань освіти провінцій Волині, Поділля і Києва, християнин римо-католицького обряду — Тадеуш Чацький (Tadeusz Czacki; роки життя 1765-1813). Саме він написав 1801 року історичну працю «Про назву „Україна“ і зародження козацтва» (О nazwisku Ukrainy і początki kozaków 1801). Ліцей повинен був служити у якості освітнього і культурного центру. Викладач український мовознавець, перекладач, автор перекладів та праць із мовознавства, християнин римо-католицького обряду — Іван Александровський (роки життя 1784-1840), він також був учасником польського листопадового повстання 1830-1831 рр. Ліцей хвалився своєю власною печаткою і багатою бібліотекою на основі колекції книг останнього короля Речі Посполитої – Станіслава Августа Понятовського (роки життя 1732-1798). У 1825 році бібліотека мала майже 31 тисяч книг (без дублікатів, тобто раритети !!!!). У ліцеї було засновано нумізматичний музей (19 тисяч рідкісних монет і медалей), який став основою колекції Київського університету.
Ві́ленський університет (лит. Vilniaus universitetas) засновано у Вільнюсі 1579 року польським королем, Великим князем Литовським та Руським Стефаном Баторієм (Stefan Batory; роки життя 1533-1586) і папою римським Григорієм XIII (Gregorius PP. XIII; роки життя 1502-1585) — як «Академія і університет віленський суспільства Ісуса» (Almae Academia et Universitas Vilnensis Societatis Jesu), був один з найстаріших університетів Східної Європи і Півночі та найбагатшим серед усіх університетів Річі Посполитою. Після закриття Вільнюської медико-хірургічної Академії 1842 року було переведено багатьох професорів і студентів, які перейшли на медичний факультет Київського Університету. У той же час більшість геологічних колекцій Вільнюського університету було перевезено (куди?), до цих пір не повернулося.
***
Треба нагадати: Російська імперія наприкінці XVIII століття окупувала українські землі та домоглася Києва, тобто для Московії мрія про Київську Русь стала майже реальною. Відтепер московити вже сміливо гавкотіли наліво-направо про те, що "Русь – наша" та "Київ мать городов русских". Тож підкручувати під себе вже наукову Україну для московитів стало номер ОДИН.
Але!!! На початок 19 століття московити-росіяни дуже хотіли були культурною Європою: грабували швидко, а брехали ще дуже обережно, помалу потроху бо сховати правду при живих свідках було важно. Великі побрехеньки московити розпустили вже наприкінці 19 століття – початок 20-го... Не дивно. що Російська Імперія усе чуже й багате заграбастала під себе. Тобто, пограбування чужого (та штампуванням "ЦЕ НАШЕ") московитами-росіянами продовжувалося багато століть!
Таким чином, московити-росіяни вбили двох зайців: ПРИДУШИЛИ повстання литовців, поляків й українців та позакривали католицкі церкви аби просунути у кожну дірку свою московитську «культуру» на оте напідазіатське «нєдоразумєніє – русскоє православіє» !!!
изложено 14 апреля 2014 года,
прямая ссылка http://historyukrainian.blogspot.com/2014/04/blog-post.html
© likagordasky
Комментариев нет:
Отправить комментарий